Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Виробництво продукції в системах технологій. Стандартизація
Українські реферати - Система технологій
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Виробництво продукції в системах технологій. Стандартизація

ЗМІСТ

Вступ
1. Масове виробництво продукції в системах технологій
2. Розвиток систем технологій на основі стандартизації і методології
3. Досягнення передових підприємств і фірм по управлінню якістю продукції
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Услуги предоставляет компания «СМС Биллинг Украина»
Юр. адрес: 65123, Украина, г. Одесса, ул. Высоцкого, 36
Тех. поддержка абонентов с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36
Услуги предоставляются только для совершеннолетних


ВСТУП

Особливості діяльності підприємства, специфіка технічних і організаційних рішень на ньому істотно залежать від типу виробництва. Тип Виробництво — це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне і масове.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний їх випуск може бути досить великим. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.

1. Масове виробництво продукції в системах технологій

Окремо виділяють дослідне виробництво, у якому виготовляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій. На їх основі розробляється конструкторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва. За своїми характеристиками дослідне виробництво близьке до одиничного.
За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи: від робочого місця до підприємства взагалі. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій. Коефіцієнт закріплення операцій — це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць. Він обчислюється за формулою:

(Формула)(1)

Робочі місця одиничного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. Останнє є універсальним, розташовується однотипними технологічними групами. Через часту зміну предметів праці багато часу витрачається на переналагоджування устаткування. Виконання різноманітних операцій в умовах детально не технологічних процесів внаслідок частої зміни об'єкті виробництва потребує висококваліфікованих.
На робочих місцях серійного виробництва виконуються операції над обмеженою номенклатурою деталей, які обробляються періодично партіями. Застосовується універсальне і спеціальне устаткування, що розташовується як технологічними групами, так і за предметним принципом. Кваліфікація робітників взагалі середня на машинах з ЧПК.
Підприємства одиничного виробництва виготовляють продукцію одиничними екземплярами, що не повторюється взагалі або повторюється нерегулярно. На дільницях і в цехах переважають одиничні процеси, але є робочі місця і цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів (шестерні, валики, кріпильні деталі, ручки, прилади тощо). До підприємств одиничного виробництва належать заводи важкого, енергетичного машинобудування, суднобудування та ін.

Таблиця 1.
Порівняльна характеристика типів виробництва


Підприємства серійного виробництва випускають серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються. Серія — це певна кількість виробів одного типорозміру, що виготовляється за незмінною технічною документацією. На серійних підприємствах робочі місця переважно серійного типу виробництва. Разом з тим можуть бути процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях. Типовими прикладами підприємств серійного виробництва є верстатобудівні, літакобудівні, заводи по виробництву сільськогосподарської техніки, електровозів тощо.
Підприємства масового виробництва безперервно випускають один або декілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації. На робочих місцях переважають масові процеси, в окремих випадках при низькій трудомісткості операцій є серійні типи виробництва, наприклад, на заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства по виготовленню годинників, телерадіол-апаратури та ін.
Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову і ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, в умовах якого легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування і максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Технічно і організаційно складне і найменш ефективне одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід при можливості від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними шляхами, в тому числі розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією їх деталей і агрегатів, особливо складних машин і приладів, впровадженням групових методів обробки тощо.

2. Розвиток систем технологій на основі стандартизації і методології

В рамках науково-технічного прогресу наука і техніка, будучи різними сферами суспільної праці, завжди зберігали свою відносну самостійність; наукове пізнання направлене на розкриття законів розвитку природи і суспільства, а техніка займає проміжне положення між наукою і практичними потребами людини. Тому зміст науки і логіка її розвитку диктуються в першу чергу об'єктом пізнання, а техніка призвана об'єднати в собі два початки – науковий і практичний. Це означає також, що орієнтація науки на потреби практики діється одночасно і в міру з'єднання науки і техніки; тільки в єдності з технікою наука перестає бути лише соціокультурним явищем, стає практичною, перетворюється в безпосередньо виробничу силу.
Першими досягненнями науки, що означало переворот в техніці виробництва, була парова машина, яку її сучасники не випадково назвали “філософською”, тобто науковою. Парова машина Дж. Уотта не тільки використовувала досвід попередників (Т. Севері і Т. Ньюкомена), але була плодом наукової думки – розвитку пневматики, що привело у ХVIIст. до поняття фізичної природи пустоти та теорії теплоємкості. Це було перше технічне досягнення в історії людства, яке не могло бути одержане емпірично.
Однак в масі своїй технологічні досягнення першої технологічної революції були результатом емпіричних зусиль, а не матеріалізацією наукових теорій. Хоча успіхи механіки ХVII ст. відіграли значну роль у створенні перших машин. І все таки ці машини були в основному ділом рук малоосвічених практиків – великих у своєму ділі, але які майже не мали контактів з наукою. Так були винайдені, наприклад човник-літак (Дж. Кей – 1733 р.), прядильні машини (Дж. Харгрівс, Р. Аркрайт – 1768 р.), механічний ткацький станок (Е. Картраш – 1785 р.), токарний станок (Моделі – 1797 р.), а також створено виробництво кам'яновугільного коксу, сталі і т. ін. В цей період практична віддача науки була меншою, ніж її збагачення технічним досвідом.
Для перетворення науки в абсолютну умову технічного розвитку необхідні ряд передумов, пов'язаних з досягнутим рівнем виробництва, з конкретним станом науки і техніки. Виробництво повинно зіткнутися з такими проблемами, які не вирішуються методами окремих покращень і спираються лише на практичний досвід, а наука повинна накопичити таку суму знань та емпіричних даних, коли рішення виниклих проблем розвитку виробництва стає теоретично можливим. Що стосується техніки, то вона повинна об'єднувати в собі виробничу необхідність та наукову можливість з практичною готовністю. Остання означає в першу чергу технологічну готовність, тобто необхідність забезпечити відповідну якість початкової сировини та матеріалів, умови енергозабезпечення, технічні параметри (точність, надійність) виготовлення кінцевої продукції. Якщо ці передумови не існують одночасно, то технічний розвиток або стає неможливим, або здійснюється тільки емпіричним шляхом, що не приводить до якісних зрушень.
Безпосередньою метою виробництва перших текстильних машин (спочатку прядильних, а потім ткацьких) було задоволення зростаючого внутрішнього попиту на текстильну продукцію. На основі ручної техніки це було неможливо, а машинна техніка викликала гігантські стрибки виробництва. Ручне виробництво сукна і бавовнянопаперових тканин збільшилось в Англії до початку 80-х років ХVIIІ ст. на 2% за рік, а з 1781 по 1802 рр. виробництво їх зросло на 25% за рік, а експорт збільшився у 22 рази. В перших машинах все, крім пружин було дерев'яним.
Виробництво металевих станків і створення парової рухомої установки було реакцією на ті вимоги, які висувало виникнення машинного виробництва. Це визвало розвиток металургії, металообробки і нарешті, машинобудування, з однієї сторони, і енергетики – з другої. Що стосується енергетики, то її розвиток привів до виникнення кам'яновугільної промисловості.
Виробництво машин обумовило потребу у великій кількості дешевого металу, що в свою чергу викликало заміну древесного вугілля кам’яновугільним коксом. Виробництво коксу відкрило еру дешевого чавуну. Із чавуну вироблялись циліндри парових машин, колеса, будувались перші цільнометалеві мости та водопроводи. Однак робочі деталі машин та інструменти вироблятись з чавуну не могли із-за його тендітності, тут використовувалось залізо, але залізо мало інший недолік – воно було ковким, але дуже м'яким. Для виробництва рухомих частин машин і робочих інструментів більше всього підходила сталь.
Сталь була відома давно: вона виготовлялась з давніх часів у Китаї та Індії. В Європі виробництво сталі почалося у XVII ст., але воно виявилося занадто дорогим для масового використання. Ця проблема була вирішена напівемпірично Бессемером (1856 р.), а на науковій основі – Дж. Томсоном (1878 р.). Сталь почали одержувати в результаті продування повітря через розплавлений чавун (бессемеровський процес) та введення основної футерівки для поглинання шкідливих домішок фосфору (томосовський процес). В результаті чого виробництво машин отримало в необхідній кількості свій матеріал. Однак для кардинального вирішення проблеми, яка виникла ще в кінці XVIIІ ст. необхідно було майже 100 років.
Наведений приклад показує те, що можливості емпіричного удосконалення техніки є дуже важливими: в чорній металургії вони майже 100 років після початку першої промислової революції дозволяли, хоча і не дуже швидко, вирішувати назрілі практичні проблеми. Такі можливості в багатьох галузях невичерпні і на сьогоднішній день.
Інший варіант взаємодії науки, техніки і виробництва склався в розвитку електроенергетики. Відомо, що відкриття електричної енергії відбулося на століття раніше початку її широкого використання.
Сторічний розрив між відкриттям і практичним використанням електричної енергії пояснюється довгим та ефективним пануванням парової машини, орієнтацією всієї технології і організації виробництва на її використання. Це в свою чергу стримувало розвиток науки в області електротехніки , віддаляло час використання її досягнень. Лише криза парової техніки зробила використання електроенергії практично необхідним, що призвело в кінці ХІХ ст. до нової технічної революції в промисловості – її електрифікації. Доля винаходів Фарадея і Максвела в кінці кінців виявилася щасливою.
В подоланні розриву між наукою і технікою вирішальну роль відіграє розвиток самого виробництва. Якщо на початку виробництво машин здійснювалось вручну, то в подальшому воно само повинно було перейти на машинну основу, тому що необхідно було масове виробництво машин. Для цього потрібно було таке підвищення класу точності металообробки, а також така уніфікація виробництва деталей і вузлів машин, які б дозволили замінити індивідуальне виробництво машин серійним. Це було досягнуто в результаті докорінної перебудови технології виробництва машин – створення системи спеціалізованих металообробних станків (токарних, сверлільних, стругальних, фрезерних, шліфувальних), збільшення швидкості металообробки (швидкоріжуча сталь, тверді сплави ), зміни енергетичної, двигунної частини (більша потужність електродвигунів, більше ступенів швидкостей, стабільні режими роботи). На цій основі склалась принципова відповідність науки і технології машинобудівельного виробництва.
Проникнення досягнень науки у всі сфери виробництва залежать від того, в якій мірі одночасно сполучаються практична потреба, технологічна готовність та рівень розвитку науки. Загальна тенденція переводу техніки виробництва на наукову основу завжди складалась таким чином, що експансія науки йшла від виробництва і видів праці, де панують відносно більш прості форми руху матерії, до більш складних, які потребують більш високого рівня наукового пізнання.
Перехід технічної практики на наукову основу поки що не завершився. Там, де наука ще не вступила у свої права емпіричні знання, досвід і техніка, створена на їх основі, залишаються незмінними і продовжують розвиватися.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації.
Технічні умови діють на окремі види продукції, затверджуються по галузевому принципу відповідними міністерствами, відомствами, центральними органами. Технічні умови обов'язкові для підприємств, організацій, що виготовляють, поставляють, зберігають і транспортують продукцію.
Крім цих нормативних документів Державною системою стандартизації передбачена ще категорія стандартів підприємств - СТП. Стандарти підприємства встановлюють норми, правила, методи і інші вимоги, які стосуються тільки даного підприємства.
На рівні сільськогосподарських підприємств об'єктами стандартизації можуть бути: розпорядження структурним підрозділам, службам і окремим працівникам по виконанню конкретних функцій управління якістю; порядок здійснення взаємозв'язків виробничих підрозділів і служб; технічні, різного роду організаційні нормативи, вимоги; технологічні норми, вимоги, технологічні процеси і операції.
Стандарти загальних технічних вимог встановлюють норми і вимоги до конкретної продукції, які повинні характеризувати її з точки зору якості. Вони вміщують вимоги до одного або декількох показників якості стосовно одного, двох або декількох видів продукції. В найменуванні стандарту після назви продукції вказується вигляд технічних вимог, що ним встановлюються.
Щоб результати чисельних вимірювань можна було б порівняти між собою, легко опрацювати й відтворювати, слід виражати їх у певних узаконених одиницях та забезпечувати задану ймовірність похибок вимірювань. Названими проблемами займається наука - метрологія.
Метрологія - це наука про вимірювання, методи досягнення їх єдності, методи досягнення вимог точності вимірювань.
Правила і норми метрологічного забезпечення закріплені у комплексі міжнародних стандартів.
Завдання забезпечення єдності вимірювань лежить в основі діяльності державних і відомчих метрологічних служб.
Метрологія оперує такими поняттями:
- фізична величина - властивість загальна в якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів (фізичних систем і процесів, що в них відбуваються), проте в кількісному відношенні індивідуальна для кожного об'єкта;
- значення фізичної величини - оцінка фізичної величини у вигляді якогось числа і прийнятих до неї одиниць (70 кг - значення маси тіла);
- одиниці фізичної величини - фізична величина, якій за визначенням надане числове значення, що дорівнює 1.
- основна фізична величина - фізична величина будь-якої системи, умовно незалежна від інших величин цієї системи, наприклад, у механіці; довжина - 1; маса - m; час - t;
- похідна фізична величина - фізична величина будь-якої системи, яку визначають через основні величини цієї системи. Наприклад, механічна сила визначається за рівнянням F = ma, де m - маса, a - прискорення, зумовлене дією сили F;
- еталон - засіб вимірювання (або комплекс засобів вимірювань), що забезпечує відтворення і зберігання фізичної величини з метою передачі її розміру нижчим за перевіреною схемою засобам вимірювань, виконаний за особливою специфікацією і офіційно затверджений в установленому порядку.
Основні одиниці:
- одиниця довжини - метр. Метр дорівнює довжині шляху, що проходить світло у вакуумі за проміжок часу 1/299792458 с;
- одиниця маси - кілограм. Маса кілограма визначається масою міжнародного прототипу кілограма;
- одиниця часу - секунда. Визначення секунди пов'язане з періодом випромінювання атома цезію - 133;
- одиниця сили току - ампер;
- одиниця термодинамічної температури - кельвін;
- одиниця сили світла - кандела;
- одиниця кількості речовини - моль.
Допоміжні одиниці:
- одиниця вимірювання кутів на площині - радіан;
- одиниця вимірювання тілесних кутів - стерадіан.
Міжнародна стандартизація.
Робота із стандартизації може проводитись на різних рівнях: структурного підрозділу, підприємства, об'єднання, галузі економіки, окремої країни, на рівні економічного чи географічного регіону, а також у міжнародному масштабі.
Міжнародна стандартизація - це робота із стандартизації, участь в якій відкрита для відповідних органів двох чи більше країн. Результатом міжнародної стандартизації є міжнародні стандарти, що використовується країнами - партнерами для полегшення науково-технічних і торгівельних зв'язків. Міжнародні стандарти розробляються, як правило, технічними комітетами міжнародної організації з стандартизації ISO.
ISO - це всесвітня федерація національних органів стандартизації. Україна є повноправним членом ISO з 1993 року.
З усіх питань стандартизації у галузі електроніки ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісєю (IEC).
Міжнародні стандарти, що приймаються ISO та IEC, не є юридично обов'язковими для всіх країн. Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами, чи взагалі не приймати.

3. Досягнення передових підприємств і фірм по управлінню якістю продукції

У 1898 р. ще молода компанія "Дженерал моторс" створила ефективну франчайзингову систему. Не маючи коштів для відкриття власної мережі магазинів, вона продавала парові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасної системи продажу автомобілів. Дилеру виділялась територія і гарантувався захист від конкурентів. Натомість він брав на себе зобов'язання не продавати машини інших виробників, забезпечувати високий рівень обслуговування і підтримувати імідж компанії. Продаж автомашин через систему франшиз здійснюється й у наші часи.
На початку 50-х років літні власники скромного придорожнього кафе брати Макдональдс зі штату Каліфорнія (США) з мстою збільшення доходу придумали для автомобілістів нововведення — конвеєрну лінію, яку назвали системою швидкого обслуговування з меню із трьох страв.
Підприємець Рей Крок, довідавшись про цю раціоналізацію, купив її у власників кафе разом з назвою фірми, удосконалив та уніфікував систему швидкого обслуговування на основі франчайзингу.
У 1955 р. Рей Крок відкриває у передмісті Чикаго перший заклад McDonald's. У перший день відкриття закладу виторг становив 366 дол. У 1965 р. акції корпорації McDonald's з'являються на торгах Dow Jones.
Американська корпорація "швидкої їжі" McDonald's вже сьогодні охоплює 30 тис. закладів у 122 країнах світу, обслуговуючи щоденно майже 46 млн. чоловік. Торговий знак McDonald's оцінюється в 27,8 млрд. дол. (63% вартості компанії). Близько 66% усіх ресторані в корпорації керуються 4500 франчайзинговими агентами, які одночасно є й незалежними підприємцями, і членами єдиної команди.
Франчайзі повинен заплатити за право бути частиною системи." Однак цей початковий внесок є тільки незначною частиною загальної суми, які франчайзі повинен витратити, підписуючи франчайзинговий контракт. Первісні витрати включають плату за оренду приміщення, лізинг обладнання, а інколи й регулярну плату за ліцензію. Франчайзі компанії McDonald's повинен вкласти близько 600 тис. дол. для того, щоб розпочати свою роботу. Далі франчайзі відраховує компанії 11,5% від обсягу продаж.
Франчайзер передає франчайзі свій досвід ведення маркетингової та виробничої діяльності. McDonald's наполягає на тому, щоб франчайзі пройшли курс тритижневого навчання управління бізнесом, дотримувались певних правил закупівлі сировини.
Впроваджується так звана політика глокалізації: надання закордонним структурам корпорації більшої маркетингової самостійності. Вже чимало прикладів впровадження політики глокалізації: в Індії замість гамбургерів з яловичиною чи свининою пропонують вегетаріанський "Магараджа-мак", а в арабських країнах у McDonald's можна скуштувати "Мак-арабік" (традиційну американську булку замінено арабською).
Своєрідною формою заохочення для відвідувачів у приміській зоні Тель-Авіва став доступ до мережі Інтернету та ігрові приставки для маленьких клієнтів. Крім того, у ресторані можна придбати програмне забезпечення від Microsoft. McDonald's розраховує на великі прибутки, а такий результат вимагає відповідних вкладень (внесок в один ресторан — у середньому біля 1 млн. дол.). На ринку громадського харчування серьйозні доходи можливі лише при довготермінових зусиллях. Суть бізнесу полягає у наступному: чим більший внесок та ширша мережа, тим більше клієнтів, вище обсяги продаж і тому складаються сприятливі умови.
Стає економічно вигідним, наприклад, не імпортувати продукцію, а робити місцеву, знижуючи свої витрати, тим самим скорочуючи собівартість страв на виході.
У планах McDonald's на найближче майбутнє — косметичне оновлення дизайну ресторанів мережі, вік яких перевищує 15 років. Як показав досвід, ті ресторани, які відрізнялись унікальним дизайном, змогли не тільки зберегти, й збільшити показники обсягу продажу. Відбудяться зміни у маркетинговій політиці та менеджменті.
Па ринку США буде продовжуватись реалізація програми щодо посилення контрольної функції шляхом регулярних перевірок агентами під видом відвідувачів.

ВИСНОВКИ

Стандарти на продукцію повинні вміщувати норми якості. Стандарт не стимулює підвищення якості продукції при занижених або завищених нормах якості. Відсутність достовірних і оперативних методів досліджень не дозволяє правильно оцінити фактичну кількість продукції, тому при розробці стандартів враховують всі особливості, характерні для продукції рослинництва.
Для сільськогосподарських продуктів, що є біологічними об'єктами стандартизації, характерні дві взаємопов'язані властивості - спадкоємність і мінливість, які утруднюють встановлення єдиних вимог до якості продукції рослинництва при розробці стандартів.
В зв'язку з різноякісністю сільськогосподарської продукції в стандартах не можливо обмежитись встановленням тільки одного рівня якості. Повинні бути встановлені показники якості і норми, які дозволяють оцінювати весь вирощений урожай. Тому в стандартах на сільськогосподарську продукцію встановлюється вимоги до її якості диференційовано по товарним сортам, класам, категоріям, нормам. Якість продукції необхідно диференціювати в залежності від напрямку її використання.
Якість однієї і тієї продукції може бути признана високою при використанні її для одних цілей і низькою - для інших. Так, підвищений вміст білку в ячмені підвищує його поживну цінність і якість як фуражного продукту, але знижує його якість у випадку використання для пивоваріння.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Личко Н.М. Основы стандартизации продукции растениеводства. М.: ВО "Агропромиздат" 1988-470 с.
2. Руденко П.О., Романенко В. П. Системи технологій. Конспект лекцій. Чернігів. 2002. - 155 с.
3. Саранча Д.А. Метрологія, стандартизація та управління якістю. Київ. “Либідь”. 1993. - 254 с.

 
загрузка...