Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Сімейні відносини. Регулювання сімейних відносин
Українські реферати - Сімейне право
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Сімейні відносини. Регулювання сімейних відносин

Курсова робота (сімейне право)

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Історичні аспекти виникнення сім’ї та шлюбу
Розділ 2. Цивільно-правові засади поняття “Сім’я та суб’єкти сімейних відносин”
2.1. Сім’я як основний осередок суспільства
2.2. Право особи на сім’ю
2.3. Державна охорона сім'ї
2.4. Суб’єкти сімейних відносин
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг курсової - 28 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Суб’єкти права власності за сімейним законодавством
Курсова робота - Проблеми сучасної сім’ї

(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

У розділі І Сімейного кодексу (СК) України викладені основні положення, які мають принципове значення для правового регулювання відносин, що виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення та взяття дітей на виховання,
Сформульовані завдання СК, визначені регульовані ним відносини, учасники сімейних відносин, здійснено спробу дати визначення понять "сім'я" та "право особи на сім'ю", приділено увагу правовому статусу дитини, закріплено принципи регулювання сімейних відносин в Україні.
Наведено й інші положення, які мають значення для регулювання усіх сімейних відносин: можливість субсидіарного застосування з цією метою норм Цивільного кодексу (ЦК) України, договорів між членами сім'ї, аналогії закону та права, міжнародних договорів, врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів. Висвітлено питання, пов'язані зі здійсненням сімейних прав і виконанням сімейних обов'язків, захистом сімейних прав та інтересів.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:
* зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
* утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
* побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
* забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Частина 1 цієї статті визначає засади шлюбу, особисті майнові та немайнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Отже, йдеться не про завдання СК, а про відносини, що регулюються ним. Тому ч. 1 цієї статті певною мірою дублює ч. 2 ст. 2 СК.
Частина 2 визначає цілі регулювання сімейних відносин. Деякою мірою її положення відповідають змісту ст. 51 Конституції України, відповідно до якої сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття, а повнолітні діти — піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Водночас не всі положення ст. 51 Конституції відображені у ч. 2. Це, зокрема, стосується конституційного положення про те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. У цьому полягає певний недолік ст. 1.
Положення зазначеної статті також відповідають пунктам 2 і З розділу І Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, прийнятої Верховною Радою України 5 березня 1999 р.
Положення ч. 2 ст. 1 конкретизовані у главі 6, яка визначає особисті немайнові права та обов'язки подружжя, у главах 7, 8 та 9, що передбачають його майнові права та обов'язки, у розділі ПІ, який регулює права та обов'язки матері, батька й дитини, та у розділі V СК, у якому закріплені права і обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Однак треба зазначити, що не всі цілі регулювання сімейних відносин, передбачені ч. 2 ст. 1, можуть досягатися шляхом правового регулювання. Так, утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї, а також побудова сімейних відносин на засадах взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки можуть бути забезпечені не нормами права, а нормами моралі. А норми права лише сприяють цьому.

Зважаючи на актуальність даної проблеми темою курсової роботи обрано: “Сім’я та суб’єкти сімейних відносин”.
Мета курсового дослідження – визначення цивільно-правових засад сім’ї та суб’єктів сімейних відносин.
Предмет курсового дослідження - сім’я та суб’єкти сімейних відносин.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
1. Опрацювати наукову та методичну літературу з поставленого питання;
2. Визначити основні теоретичні засади сім’ї та суб’єктів сімейних відносин;
3. Визначити історичні аспекти виникнення сім’ї та шлюбу;
4. З’ясувати поняття сум’ї та суб’єктів сімейних відносин.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ВИНИКНЕННЯ СІМ’Ї ТА ШЛЮБУ

Розглядаючи питання про історичні форми сім'ї та шлюбу, потрібно звернутися до класичної роботи Ф.Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності і держави», яка була написана в 1884 р. і має певне значення і наукову цінність на сьогоднішній день.
У роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» Енгельс розкрив закони та основні етапи розвитку первіснообщинного ладу та причини його неминучої загибелі. Він показав виникнення і розвиток сім'ї, приватної власності, класів і держави, тобто тих сил, які підірвали це первісне суспільство зсередини і привели до утворення класового суспільства.
У науці довгий час, аж до 60-х років минулого століття, сім'ю вважали за первісну, найдавнішу форму стародавнього суспільства, що з неї згодом виникли рід, плем'я, держава:
сім'я,
рід,
плем'я,
держава.
У названій роботі Енгельс довів, що така формула, не відбиває дійсного стану речей.
Ф.Енгельс вивчив результати досліджень Моргана, скористався працями ряду вчених з історії стародавнього суспільства, після чого дав нове пояснення історичних форм сім'ї та шлюбу.
Своє пояснення сім'ї Енгельс починає з самої нижчої стадії, з періоду, коли людина тільки почала відокремлюватися від природи і ще нічого не виробляла, а лише брала собі готові продукти матеріального світу. Для цього періоду характерними були невпорядковані статеві зносини — кожна жінка належала кожному чоловікові, як і кожний чоловік — кожній жінці. Це племенний період. Шлюбні стосунки будуються без розбору рідні, без врахування ступеня спорідненості. Допускалися шлюби як по горизонталі, так і по вертикалі —між батьками і дітьми, між братами і сестрами. Цілком зрозуміло, що цьому періоду невідомі такі поняття як шлюб, сім'я; ні сім'ї, ні шлюбу тут не існувало, а було плем'я, як неділима ячейка.
З цього первісного стану виникли дві форми групового шлюбу:
1. Кровноспоріднена сім'я.
2. Сім'я пуналуа — екзогамна. Кровноспоріднена сім'я — перший ступінь розвитку сім'ї.
Це така форма сім'ї, коли споріднена група (орда, селище) поділена на різні шари поколінь. Шлюбні зв'язки будуються в межах поколінь. Між членами різних поколінь шлюбні стосунки заборонені, але в одному поколінні вони дозволені, незважаючи на кровну спорідненість. Отже, всі брати і сестри, рідні й бокового споріднення — без обмеження живуть разом. Шлюбні зв'язки тут будуються по горизонталі і забороняються по вертикалі, тобто між батьками і дітьми. Це було прогресом, кроком вперед в розвитку сім'ї. Батьки живуть в одному колі, а діти в другому.
Брати і сестри — рідні, двоюрідні тощо — всі вважаються між собою братами і сестрами і вже в силу цього чоловіками і жінками одне одного. Родинні відносини брата і сестри на цьому ступені сім'ї включають в себе взаємні статеві стосунки, як щось само собою зрозуміле.
Згодом, коли було заборонено шлюбні зв'язки між членами одного родового шару спорідненої групи, виникла родина пуналуа.
Пуналуа — це вже другий ступінь розвитку сім'ї, коли не можуть бути в подружньому зв'язку не тільки батьки та діти, але й брати і сестри.
Пуналуа — на мові мешканців Гаванських островів означає «подружній товариш» — так називають чоловіків, що мають спільних жінок, і жінок, що мають спільних чоловіків. Коло шлюбних (статевих) зв'язків ще більш обмежується. Тут обмеження не лише по вертикалі, але й по горизонталі. Чоловіки однієї групи вступають у шлюбні (статеві) зв'язки з жінками другої групи. Так виникає екзогамія, тобто поза-родове подружжя. Група сестер має спільну групу чоловіків, але з цієї групи чоловіків виключаються брати жінок, а із групи жінок виключаються сестри чоловіків. При цій формі сім'ї все ще невідомо, хто є батьком дитини, але відомо, хто її мати. Якщо вона і називає всіх дітей спільної сім'ї своїми і у відношенні до них виконує материнські обов'язки, то вона все ж відрізняє своїх рідних дітей від інших. Звідси ясно, що раз існує груповий шлюб, то походження може бути встановлено лише з материнської сторони, а тому визнається тільки жіноча лінія.
Ніякої участі в господарстві жінки чоловіки не приймали, у зв'язку з тим, що вони працювали в другому роді і ніяких стосунків до майна жінки не мали. Вони — члени іншого роду (мужья-пришельцы). Якщо вмирала жінка, то майно залишалося її дітям, сестрам, батькам — всі вони складали те, що називається родом. Така сім'я називалася без батьківською.
Чоловіки приходили в цей рід для шлюбного співжиття і не були родичами. Шлюби всередині роду заборонялися. Існувало «материнське право», звичайно в умовному, а не справжньому розумінні цього слова, бо тоді права, як такого не було. А був рід, як первісна ячейка родового устрою, як частина племені.
Існування такої форми шлюбу не випадкове явище, воно має під собою матеріальний ґрунт. Цим ґрунтом було тоді колективне домашнє господарство і жінка в ньому займала провідне місце. Навколо сім'ї створювалося міцне домашнє господарство, в якому чоловіки займалися полюванням, а весь тягар домашнього господарства несли на собі жінки, отже вони займали в сім'ї почесне і провідне становище. Епоха матріархату існувала десятки тисячоліть.
Сім’я пуналуа не стояла на місці, вона розвивалась. У чому полягає цей розвиток? Шлюбне коло починає дедалі все більше звужуватися і це привело до того, що з нього починали вилучатися не лише рідні брати і сестри, але і двоюрідні, а потім і троюрідні. Ось чому в умовах родового устрою сім’я пуналуа змінюється парною сім’єю (3-я форма). Залишається одна, поки ще неміцно з'єднана шлюбна пара - та молекула, з розпадом якої припиняється шлюб взагалі. Заслугу в утворенні такого шлюбу Енгельс приписує жінці, яка в силу свого біологічного розвитку — більшої прив'язаності до певної особи (що менше буває у чоловіків) — намагалася жити з одним чоловіком.
Парна сім'я витиснула групові подружжя, що поволі зникали через заборону одружуватися з кровними родичами. Коли з'явилася парна сім'я, виникає умикання і купівля жінок. Це зовнішня ознака радикального перевороту, що стався в глибинах групового шлюбу. Здебільшого кілька парних сімей живуть в одному будинку, ведуть спільне комунальне господарство, причому керують у господарстві не чоловіки, а жінки, бо під час одруження чоловіки переселяються до жінок, а не навпаки.
Парна сім'я в умовах родового устрою була нестійка, шлюб можна було легко розірвати, бо він був заснований на особистих почуттях. Діти залишались у матері. На цьому ступені розвитку ще панує «материнське право» — дитина дістає від матері ім'я свого родового союзу. Господарство належало не парній сім'ї, а роду, і це була подружня ячейка, а не господарська. Цю парну сім'ю не можна змішувати з моногамією (одношлюбність), бо для того, щоб парна сім'я розвинулась в тривку моногамну сім'ю, потрібні були інші причини, крім тих, що діяли, а саме — необхідна була дія суспільних рушійних сил.
Приручення домашніх тварин та розведення стад створили нечувані до того джерела багатства і породили нові суспільні відносини. Але кому належали ці багатства — лишок продуктів? Спочатку вони, безперечно, належали родові.
Збільшення виробництва в усіх галузях: у скотарстві, землеробстві, домашньому ремеслі — призвели до того, що людина змогла виробляти більшу кількість продуктів, ніж це було необхідно для її існування, а коли з'явився лишок, то його треба було привласнити, і його почала привласнювати парна сім'я. Внаслідок цього парна сім'я зазнає корінних змін. Весь лишок став належати в сім'ї чоловікові, бо він його створював. Парна сім'я перестає бути шлюбною ячейкою, а стає господарською ячейкою. Вона займає незалежне положення і цим самим протиставляє себе родові.
У зв'язку з нагромадженням багатства, що дало чоловікові перевагу над жінкою, чоловік прагнув використати своє панівне становище й змінити порядок спадкування на користь своїх дітей, а не на користь нащадків жіночого коліна, як це було раніше. Але поки родовід йшов від матері, такої зміни не можна було запровадити. Отже, треба змінити старий порядок і, врешті, він був змінений на користь батьківської системи родоводу й спадкування.
Ця найбільша з революцій, що їх зазнало людство, не могла статися на підставі якоїсь постанови в певний момент історичного періоду, про те, що всі майбутні діти переходять у рід їхніх батьків. Це був довгий процес, в якому родовід материнського коліна змінювався на родовід від батьків в силу того, як батьківська влада під впливом нових економічних причин переважає в сім'ї. Матріархальна парна сім'я поступається місцем перед сім'єю патріархальною, що виростає з її глибин.
Ф.Енгельс писав у своїй роботі: «Повалення материнського права було всесвітньою історичною поразкою жіночої статі. Чоловік захопив і в домі кермо влади, а жінка втратила своє почесне становище, була перетворена на слугу, на раба його похоті, на просте знаряддя дітородіння».
Патріархальна сім'я є проміжною ланкою між парним подружжям і моногамією. Це доведено працями М.М.Ковалевського, що досліджував патріархальну сім'ю, яка існувала у сербів та болгар.
Після господарського розпаду патріархальної сім'ї її заступила сім'я моногамна (одношлюбна). Вона ґрунтується на пануванні чоловіка з певно вираженою метою — народження дітей. Походження цих дітей від батька не підлягає сумніву. А це потрібно для того, щоб діти, як прямі спадкоємці, вступали у володіння майном батька. Моногамна сім'я вирізняється від парного шлюбу міцними подружніми зв'язками, які вже не можна розірвати за бажанням сторін. Тепер уже, як правило, тільки чоловік може розірвати шлюб і прогнати свою дружину. Тільки він має право подружньої зради. Існування рабства поряд з моногамією, присутність молодих красивих рабинь, що перебувають в повному розпорядженні чоловіка, надало моногамії з самого початку специфічного характеру, зробивши її моногамією тільки для жінок, а не для чоловіків.
Енгельс писав: «Моногамія не є прикладом відносин між чоловіком і жінкою. Вона проявляється, як поневолення однієї статі іншою, як прояв ворожнечі статей».
І зовсім не випадково Енгельс у своїй праці піддав аналізу виникнення сім'ї, виникнення приватної власності і держави, оскільки приватна власність породила сім'ю, а держава стала на захист інтересів приватної власності. Всі ці форми обумовлюють одна одну і не існують одна без одної.
Енгельс зазначав, що моногамна сім'я зовсім не була плодом кохання, вона була формою сім'ї, в основі якої лежали економічні умови.
Отже, підводячи підсумки вище висловленому, слід зазначити, що в своїй роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» Енгельс достовірно довів історично перехідний характер різних форм шлюбу і сім'ї, показав, що зміни сім'ї та шлюбу завжди викликались змінами в матеріальному житті суспільства, а становище чоловіка і жінки в суспільстві визначалося положенням їх в сім'ї.
Так, сім'я заснована на груповому шлюбі, на думку Енгельса, була результатом дуже низького рівня розвитку продуктивних сил, коли в силу цього люди були змушені жити первісною комуною. Відносини, які складались в такій сім'ї між чоловіками і жінками, з усіма привілеями жінок, з пануванням «материнського права», визначались тим положенням яке займали чоловік і жінка в первісному суспільстві. Низький рівень розвитку продуктивних сил забезпечував задоволення лише самих обмежених потреб людини, і вся діяльність первісних людей була спрямована на пошук засобів до існування. При цьому в цій діяльності жінка мала ряд переваг над чоловіком, які забезпечували їй провідне становище. Згідно природному поділу праці по статі чоловік воює, ходить полювати і ловити рибу, добуває їжу і виробляє потрібні для цього знаряддя. Жінка працює в домі і займається виготовленням їжі та одягу: варить, пече, шиє, влаштовує житло. Вона була господаркою в домі, а оскільки домашнє господарство в первісному суспільстві було загальним, то жінка займала провідне становище в суспільстві. Це панування жінки в суспільстві, а також те, що при існуючих в той час шлюбних відносинах вона — єдино достовірно відомий родитель молодого покоління, було причиною панування материнського права, тобто по матері визначалось походження дітей, по материнській лінії здійснювалось спадкування.
Чим же пояснити, що в наступних суспільних формаціях, в основі яких була приватна власність на знаряддя та засоби виробництва, жінка не тільки втратила своє первісне становище, але і стала залежною від чоловіка?
Дуже розповсюдженою в соціологічній науці є теорія насильства.
Так, дореволюційні вчені у своїх роботах зазначали, що в глибокій давнині фізична сила цінувалася дуже високо і людина, яка могла носити зброю, тобто яка могла відстояти своє існування, визнавалась повним господарем життя. При такому способі життя жінка повинна була там зайняти і, мабуть, зайняла місце речі, об'єкта права.
На підтвердження цієї теорії вчені беруть стародавні способи укладання шлюбу: викрадення, купівля жінок і т.п.
Проте таке пояснення поневолення жінки не було науковим, оскільки не могло відбити дійсного становища речей і не могло вказати правильні шляхи визволення жінки.
Критикуючи теорію насильства в створенні класів, Енгельс показав, що ніяке насильство не може з'явитися раніше, ніж виникне лишок продуктів виробництва, тому що для підтримки насильства потрібен певний апарат, так само, як для здійснення самого акту насильства потрібні знаряддя цього. Отже, справа не у фізіологічних чи фізичних перевагах кожного окремого індивідуума над іншим, а в тому, хто привласнює собі лишки виробництва, у кого вони зосереджуються, хто може утримувати апарат насильства.
Таким чином, зміна становища чоловіка і жінки в сім'ї не може бути пояснена фізіологічними відмінностями між статями, бо вони існували з перших днів людського життя і не приводили досить довгий період доісторичної епохи до поневолення жінок чоловіками.
Пояснення треба шукати лише в змінах матеріального життя суспільства, і Енгельс пояснює втрату жінкою її первісного пануючого становища в сім’ї змінами економічного положення цієї сім’ї в суспільстві. Тільки на певному етапі розвитку людського суспільства могли відбуватися ті корінні зміни в становищі чоловіка і жінки, які привели до поневолення останньої.
Перший великий поділ праці і виділення пастуших племен, розвиток землеробства, досягнення в галузі промислової діяльності, збільшення виробництва – зробили робочу силу здатною виробляти значно більше, ніж це потрібно для її підтримання. З першого великого суспільного поділу праці виник і перший великий поділ суспільства на два класи – панів і рабів, експлуататорів і експлуатованих, а з появою стад та інших нових багатств сім’ї, сталася революція і в самій сім’ї. У зв’язку з тим, що промисел завжди був справою чоловіка, увесь надлишок, який давав промисел, діставався чоловікові, і хоча жінка брала участь в споживанні його, але частку власності не мала; в той час, як праця чоловіка стала продуктивнішою, праця жінки залишається непродуктивною, вона лише задовольняла насущні потреби сім’ї, але не створювала ніякого багатства.
Поділ праці в сім’ї лишився тим же, проте він цілком перевернув домашні відносини, які існували тільки тому, що поділ праці поза сім’єю став іншим.
Енгельс писав: «...та сама причина, яка раніше забезпечувала жінці її панування в домі — обмеження її праці заняттям домашньою роботою, — ця сама причина тепер утверджувала панування чоловіка в домі; домашня робота жінки втратила тепер своє значення в порівнянні з промисловою працею чоловіка; його праця була всім, її робота незначним придатком».
Як було сказано вище, Енгельс довів, що причиною першого економічного закабалення жінки явилося те, що жінка разом з ростом виробничих сил була відсторонена від суспільної продуктивної праці, а ведення домашнього господарства втратило свій суспільний характер і стало приватною справою кожної окремої сім'ї. Власника майна, а таким став чоловік, не могла тепер задовольнити існуюча система спорідненості по матері і випливаюча з цього система спадкування по материнській лінії. У нього з'явилось природне бажання залишити своє багатство в спадкування своїм, а не чужим дітям, а цього можна було досягти лише при одношлюбності.
Деякі вчені схилялись до того, що одношлюбність втілює вищі моральні основи в рівноправності подружжя.
Дореволюційні російські вчені вважали, що одношлюбність виникла із загальним розвитком культури людського роду, при якому перевага статевих інстинктів, принижене становище жінки замінюється визнанням особистості жінки.
Однак Енгельс показав, що перехід від полігамії до моногамного шлюбу був викликаний економічними причинами. Досягти правового закріплення своєї влади над жінкою чоловік зміг лише тоді, коли він економічно піднявся над нею.
Проте і жінка не добровільно відмовилась від своїх привілеїв і переваг. Так Енгельс писав, що «одношлюбність з'являється в історії зовсім не як примирення між чоловіком і жінкою і ще менше, як найвища форма шлюбу. Навпаки, вона з'являється як поневолення однієї статі іншою, як проголошення невідомого до того часу в усій попередній історії антагонізму статей».

РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОНЯТТЯ “СІМ’Я ТА СУБ’ЄКТИ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН”

2.1. Сім’я як основний осередок суспільства

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У статті, вперше в законодавстві зроблено спробу дати нормативне визначення поняття "сім'я". Як зазначає Є. Ворожейкін [6, 120], не може існувати декілька визначень цього поняття у різних галузях права. Воно має бути єдиним, незважаючи на те, що поняття "член сім'ї" у кожній галузі відображає притаманну їй специфіку.
Коментована стаття визначає сім'ю як первинний та основний осередок суспільства і вказує на такі її ознаки, як спільне проживання осіб, котрі пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки. У ч. 2 дано визначення поняття "сім'я" в юридичному розумінні. У ч. 4 зазначені підстави виникнення сім'ї: шлюб, кровне споріднення, усиновлення, а також інші підстави, не заборонені законом і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства, У другому абзаці ч. 2 підкреслюється, що подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками або з інших поважних причин не проживають спільно. У цьому разі йдеться про виняток із загального правила. У третьому абзаці цієї частини підкреслено, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Це пояснюється тим, що є природні підстави виникнення сім'ї - кровне споріднення та взаємні права й обов'язки батьків і дітей.
У ч. 3 Цивільного Кодексу України зазначається, що права члена сім'ї має одинока особа. З цим положенням навряд чи можна погодитися. Адже у такому разі немає природних підстав виникнення сім'ї — шлюбу, кровного споріднення. Крім того, особа, у якої немає кровного споріднення з іншими особами, як правило, ні з ким не пов'язана взаємними сімейними правами та обов'язками. Виняток становлять відносини між колишніми членами сім'ї, наприклад, між колишнім подружжям, якщо один з них зобов'язаний сплачувати другому аліменти, та відносини, що виникають з права вітчима, мачухи на отримання аліментів від пасинка, падчерки, з якими вони багато років не живуть однією сім'єю.
З урахуванням сказаного навряд чи можна погодитися з позицією І. Дзери, яка вважає, що у ст. 3 СК відсутнє визначення поняття сім'ї в юридичному розумінні. Як вже зазначалось, у цій статті таке визначення є, викладені ознаки сім'ї та природні підстави її виникнення. Інша справа, що це визначення є не досить вдалим. Можна висловити зауваження й стосовно деяких інших ознак сім'ї, наведених у ст. 3.
У юридичній літературі розрізняють поняття сім'ї в соціологічному та юридичному розумінні.
Визначаючи поняття сім'ї, необхідно виходити з того, що шлюб та сім'я, як зазначав Ф. Енгельс у праці "Походження сім'ї, приватної власності та держави" на підставі досліджень Л. Моргана та М. Ковалевського, - явища історично мінливі. Вони змінюються з розвитком суспільства: спочатку - під впливом природних причин, а потім - економічних. Природною основою сім'ї є шлюб, кровне споріднення та прирівняні до них відносини. Характерною ознакою сім'ї є спільне життя (це поняття не можна ототожнювати з поняттям спільного проживання та спільного побуту). Поняття спільного життя, як зазначає Є. Ворожейкін, значно ширше за поняття спільного проживання. Спільне життя — це не тільки спільне проживання, а й спільність сімейних інтересів, взаємна потреба у постійному спілкуванні одне з одним. Тому, розглядаючи питання про ознаки сім'ї, правильніше говорити про спільне життя, а не про спільне проживання чи спільний побут. Ознаками сім'ї є також взаємна моральна та матеріальна підтримка та спільне виховання її членами одне одного, насамперед підростаючого покоління.
На підставі викладеного можна дати таке визначення поняття сім'ї в соціологічному розуміння: сім’я – це історично визначена організована соціальна спільність, заснована на шлюбі та кровному спорідненні (або лише на шлюбі чи лише на кровному спорідненні), усиновленні та взятті дітей на виховання, характерними рисами якої є спільне життя членів сім’ї, взаємна моральна та матеріальна підтримка та спільне виховання ними одне одного, насамперед підростаючого покоління.
Важко погодитись із запропонованим деякими авторами поняттям сім'ї як союзу осіб, який має певні характерні риси. Сім'я, наприклад мати й малолітня дитина, може й не являти собою союзу осіб.
Від поняття сім'ї в соціологічному розумінні треба відрізняти поняття сім'ї в юридичному розумінні. Останнє поняття, як зазначає В. Рясенцев, - це зв'язок юридичний. Для сім'ї в юридичному розумінні характерне те, що її члени мають взаємні права та обов'язки, зміст яких залежить від їх правового становища. На цю ознаку вказує і ч. 2.
З урахуванням наведеного сім'ю в юридичному розумінні можна характеризувати як історично визначену організовану соціальну спільність, пов'язану взаємними правами та обов'язками, які випливають зі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, взяття дітей на виховання. Такій сім'ї притаманні ті ж ознаки, ідо й сім'ї в соціологічному розумінні, а саме: спільне життя її членів, взаємна моральна та матеріальна підтримка і взаємне виховання ними одне одного, насамперед підростаючого покоління. Однак на відміну від сім'ї в соціологічному розумінні для сім'ї в юридичному розумінні, як вже зазначалося, характерне те, що її члени пов'язані взаємними правами та обов'язками. Водночас, як зазначає В. Рясенцев, сімейні права та обов'язки можуть Існувати не лише між членами однієї сім'ї, а й між окремими членами різних сімей. Так, дорослі діти, які створили власні сім'ї, мають певні обов'язки перед своїми батьками, неповнолітніми братами та сестрами, які проживають в інших сім'ях.
Сім'ї як історично визначеній організованій соціальній спільності притаманні біологічна, господарська та ідеологічна функції. Біологічна функція спрямована на продовження людського роду, фізичне та духовне відтворення суспільства і тісно пов'язана з ідеологічною. Господарська функція передбачає спільне використання доходів і ведення домашнього господарства. Вона може бути спрямована на спільне ведення бізнесу, передачу нагромадженого майна у спадок. У селянській (фермерській) сім'ї ця функція дістає вияв у спільній підприємницькій діяльності по виробництву, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції. Зміст господарської функції залежить від соціального прошарку, до якого належать члени сім'ї. Ідеологічна функція спрямована на взаємне виховання членів сім'ї, насамперед підростаючого покоління, її зміст також залежить від соціального прошарку, до якого належать члени сім'ї. Залежно від функцій у сім'ї треба розрізняти три види відносин: біологічні, майнові, ідеологічні. Біологічними є не тільки відносини, пов'язані з продовженням людського роду, а й ті, що виникають зі споріднення.

2.2. Право особи на сім’ю

Прокоментуємо статтю 4 “Право особи на сім’ю”, яка регламентує:
Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї.
У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.
Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.
Кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.
Право фізичної особи на сім'ю закріплене також у ст. 291 ЦК. Однак на відміну від ст. 4 СК вона передбачає право на сім'ю, тобто бути її членом, а не на створення сім'ї. Відповідно до ст. 291 ЦК фізична особа має право на сім'ю незалежно від віку та стану здоров'я. Вона не може всупереч її волі бути розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом.
Коментована стаття передбачає право особи, яка досягла шлюбного віку, на створення сім'ї. Шлюбний вік для жінки встановлено у 17, а для чоловіка - у 18 років (ст. 22 СК). Суд за заявою особи, яка досягла 14 років, може своїм рішенням надати їй право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам зазначеної особи (ст. 23 СК).
Право на створення сім'ї є елементом сімейної правоздатності особи, яка досягла шлюбного віку, а не її суб'єктивним правом, оскільки йому не відповідає чийсь обов'язок. Суб'єктивному ж праву особи завжди відповідає обов'язок іншої особи або осіб.
Частина 2 передбачає, що сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Це положення відповідає поняттю сім'ї.
У ч. З зазначено, що кожна особа має право на проживання в сім'ї. Це положення відповідає ст. 51 Конституції, яка передбачає охорону державою сім'ї, дитинства, материнства та батьківства. Крім того, право на проживання в сім'ї тісно пов'язане з правом на житло, передбаченим ст. 47 Конституції.
Положення ч. 4, відповідно до якого кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя, є моральною, а не правовою нормою. Ця норма декларативна, вона не має правової санкції. Правові норми можуть лише сприяти виникненню зазначених відносин.

2.3. Державна охорона сім'ї

В статті 5 “Державна охорона сім'ї” говориться:
Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.
Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Держава бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батьківського піклування.
Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Ця стаття передбачає один з найважливіших принципів сімейного права, закріплений у ст. 51 Конституції. Ч. 1 дублює положення ч. 3 ст. 51 Конституції і відповідає ст. 2 Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок. Положення ч. 2, згідно з яким держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує та підтримує материнство й батьківство, дістали втілення у статтях 49 і 50 СК, що передбачають право дружини на материнство і чоловіка на батьківство (див. коментарі до цих статей). У ч. 3 закріплено положення про забезпечення державою пріоритету сімейного виховання дитини, яке відповідає змісту статей 2 і 9 Конвенції ООН про права дитини 1989 р., ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 р., і дістало відображення у статтях 151 — 156, 160 і 163 СК.
Положення ч. 4 відповідає ст. 20 Конвенції про права дитини і главам 18—20 СК.
Частина 5 відповідає ч. 2 ст. 32 Конституції. У разі незаконного втручання у сімейне життя особи вона має право на судовий захист (ст. 55 Конституції) і на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56 Конституції).

2.4. Суб’єкти сімейних відносин

Прокоментуємо статтю 2 “Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України”, в якій говориться що:
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Зі змісту цієї статті випливає, що СК регулює особисті немайнові та майнові відносини, які виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення, а також відносини, що виникають зі свояцтва (між одним з подружжя та родичами іншого з подружжя або між родичами обох з подружжя). Цей Кодекс регулює майнові відносини, які виникають зі свояцтва, між вітчимом, мачухою і пасинком, падчеркою (статті 268 і 270). Водночас його норми не поширюються на такі відносини між іншими особами, між якими існують відносини свояцтва, наприклад, між батьком дружини та матір'ю чоловіка або між братом дружини і сестрою чоловіка.
Частина 3 також передбачає, що СК регулює особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому. Такі відносини, як видно з розділу IV СК, можуть виникати між опікуном, піклувальником та дитиною, над якою встановлено опіку чи піклування, а також між особою, яка уклала договір про патронат, та дитиною, переданою у сім'ю патронатного вихователя. Отже, СК регулює особисті немайнові та майнові відносини, що виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення, взяття дітей на виховання, а також у випадках, встановлених законом (статті 268 і 270), та аліментні відносини, які виникають зі свояцтва.
Таким чином, учасниками сімейних відносин, що регулюються СК, є подружжя, батьки та діти, усиновлювачі й усиновлені, мати та батько дитини, дід, баба, онук, онучка, прадід, прабаба, правнук і правнучка, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, пасинок, падчерка, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку або піклування, особа, яка уклала договір про патронат, та дитина, передана у сім'ю патронатного вихователя.
Згідно з ч. 4 СК не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком і племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням. На думку деяких авторів, сімейні правовідносини існують й між колишніми членами сім'ї, наприклад, між подружжям, яке розірвало шлюб (ст. 76 СК), або між вітчимом, мачухою та пасинком, падчеркою, які багато років не живуть однією сім'єю.
Стаття 2 СК, як і ст. 2 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 р. (КпШС), передбачає насамперед регулювання сімейних особистих немайнових відносин, а вже потім — майнових. Аналогічне положення передбачене ст. 2 СК Російської Федерації 1995 р. Щодо співвідношення особистих немайнових та майнових відносин, які регулюються сімейним правом, серед науковців немає єдності поглядів.
Донедавна більшість фахівців з проблем сімейного права вважали, що в ньому на першому плані знаходиться регулювання сімейних особистих немайнових відносин. Причому таку думку висловлювали як прибічники того, що сімейне право є самостійною галуззю права (В. Рясенцев, Г. Матвєєв, Є. Ворожейкін, В. Яковлєв), так й ті, хто вважає, що воно є частиною, підгалуззю цивільного права.
Нині, на погляд окремих російських авторів, зокрема М. Антокольської та Н. Єгорова, у сімейному праві превалює регулювання майнових відносин. Свою думку вони обґрунтовують не тільки тим, що більшість статей СК РФ, як твердять ці науковці, присвячена регулюванню майнових відносин, що, як зазначає Н. Єгоров, не має істотного значення, а й тим, що особисті немайнові відносини в сім'ї регулюються державою остільки, оскільки вони тісно пов'язані з майновими відносинами і справляють на них певний вплив. Так, особисті немайнові відносини, пов'язані з вихованням дітей, втягуються у сферу правового регулювання насамперед тому, що вони тісно поєднані з майновими відносинами, які виникають з утримання та виховання дітей, і тому зачіпають економічні інтереси суспільства, яке не в змозі взяти на себе піклування й витрати на їх утримання і виховання.
З наведеним поглядом важко погодитися тому, що майнові відносини у сім'ї виникають лише за наявності особистих немайнових відносин і обслуговують їх. Так, між подружжям спочатку виникають особисті немайнові відносини, а потім — майнові. Майнові відносини, які регулюються сімейним законодавством, можуть виникнути лише за наявності немайнових. Вони сприяють виконанню одного з основних завдань сімейного законодавства — зміцненню сім'ї. Аліментні правовідносини між батьками й дітьми сприяють належному здійсненню особистих правовідносин з виховання дітей, тобто обслуговують ці особисті правовідносини, а отже, є похідними від них.
Навряд чи можна погодитись з твердженням Н. Єгорова про те, що в сімейному праві кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини, незначна. Так, у КпШС України серед статей, що регулюють відносини між батьками і дітьми, 17 присвячено регулюванню особистих немайнових відносин і 18 — регулюванню майнових відносин. У СК України 30 статей регулюють особисті немайнові відносини між батьками і дітьми, а 34 — майнові. У СК РФ 22 статті регулюють особисті немайнові відносини, а 10 — майнові відносини між батьками та дітьми. Водночас слушною є думка Н. Єгорова про те, що кількісний показник сімейних норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини, не може мати істотного значення для вирішення питання про їх співвідношення у сімейному праві.
Треба зазначити, що особисті немайнові та майнові відносини, які регулюються сімейним законодавством, мають кілька спільних ознак. Так, вони залежать від правового становища особи і характеризуються непередаваністю та не відчужуваністю прав і обов'язків. Як правило, ці відносини виникають на підставі своєрідних юридичних фактів: шлюбу, споріднення, усиновлення, встановлення опіки або піклування. Правове регулювання особистих немайнових та майнових відносин спрямоване на виконання завдань, вказаних у ч. 2.
Як вже зазначалося, СК регулює також відносини, які виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, встановленням патронату над дітьми. Такі відносини регулюються сімейним законодавством тому, що вони спрямовані на створення й розвиток нормальних умов для виховання дітей, які залишилися без батьків, або таких, батьки яких з певних причин не можуть здійснювати батьківські права та обов'язки.
Водночас ст. 9 СК передбачає, що сімейні відносини можуть регулюватися договором між членами сім'ї, якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, іншим законам та моральним засадам суспільства. Однак для того, щоб такий договір регулював сімейні відносини, він має бути укладений між членами сім'ї, тобто повинні існувати сімейні відносини. Договір, як правило, не може бути підставою виникнення останніх. Лише при встановленні патронату над дитиною він є самостійною підставою виникнення сімейних правовідносин. В інших випадках договір може бути підставою зміни сімейних правовідносин, але не їх виникнення. Наприклад, шлюбний договір не може бути самостійною підставою виникнення правовідносин між подружжям. Якщо цей договір укладено до реєстрації шлюбу, він набуває чинності з моменту реєстрації останнього. Коли ж такий договір укладено між подружжям, він набуває чинності з моменту його посвідчення нотаріусом, тобто набуттю ним чинності передує укладення шлюбу.
Сімейний кодекс передбачає субсидіарне застосування до регулювання сімейних майнових відносин норм ЦК. Він містить не тільки сімейно-, а й цивільно-, адміністративно-правові та цивільно-процесуальні норми. Так, норми інституту заручень є цивільно-правовими.
Норми інституту опіки та спілкування відзначаються комплексністю. Вони мають сімейно-, цивільно та адміністративно-правовий характер.
Норми інституту усиновлення мають не тільки сімейно-, а й адміністративно-правовий та цивільно-процесуальний характер.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996року
2. Сімейний кодекс України
3. Цивільний кодекс України від 01.01.2004 року
4. Антокольская М. В. Семейное право, Москва, 1999; с. 12-13
5. Белякова А. М., Ворожейкин Е. М. Советское семейное право, Москва, 1974; с. 33
6. Ворожейкін Є. Цивільне право, Київ, 1976; с.120-148
7. Гражданское право. – Т. 3, Москва, 1999; с.258-259
8. Иоффе О. С. Советское гражданское право. – Ч. 3. – Л., 1965; с. 176
9. Науково - практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С. Червоного, Київ: Істина, 2003; 464 с.
10. Советское семейное право, Москва, 1982; с. 42-44
11. Советское семейное право, Москва, 1982; с. 47-49
12. Советское гражданское право: Субъекты гражданского права / Под. Ред. С. Н. Братуся, Москва, 1984; с.16
13. Сімейне право України: Підручник для вузів, Київ, 2004; 256с.
14. Сімейне право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів, Київ: Вентурі, 1997; 272 с.
15. Сімейне право України, Київ, 2002; с.30
16. Рясенцев В. А. Семейное право, Москва, 1971; с. 43 – 45
17. Харчев А. Г. Брак и сім’я в СРСР, Москва, 1964; с. 57

 
загрузка...