Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Страхування майна. Перестрахування. Розвиток страхування
Українські реферати - Страхування
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Страхування майна. Перестрахування. Розвиток страхування

ЗМІСТ

Вступ
1. Об’єкти страхових правовідносин та страховий індекс
2. Страхування майна від збитків у результаті аварій систем водопостачання
3. Регулювання процедури перестрахування
4. Розвиток форм і видів страхування в умовах перехідної економіки
Задача
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.
Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація. Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим наглядніше відчувається потреба в ній.
Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

1. Об’єкти страхових правовідносин та страховий індекс

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація. Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим наглядніше відчувається потреба в ній.
Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).
Класифікацію за об'єктами з виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування можна вважати класичним підходом у теорії та практиці вітчизняного страхування.
Закон України «Про страхування» визначає , що об'єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:
1) пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
2) пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Найдавнішою традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку і застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки.
Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які поділяються на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.
Об'єктами страхування у громадян звичайно виступають власні житлові і дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні і сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування юридичних осіб значно ширший. Він включає будівлі і споруди, машини і технологічне устаткування, електронне обладнання, транспортні засоби всіх видів, вантажі, будівельно-монтажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні ризики тощо. Відповідно до перелічених об'єктів в обох підгалузях виокремлюються конкретні види страхування.

2. Страхування майна від збитків у результаті аварій систем водопостачання

Будь-яка непередбачена подія може призвести до великих майнових втрат для громадян. Одним із ефективних методів, який забезпечує їм відшкодування збитків внаслідок нещасних випадків є страхування. Майно страхують громадяни, які проживають на території України. Страхувальники домашнього майна, систем водопостачання можуть бути фізичні та юридичні особи – власники домашнього майна.
Згідно з Законом України «Про страхування» послуги щодо страхування майна громадян надаються в добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховиками. Правила страхування можуть істотно відрізнятися у різних страховиків, але характерними для них є такі умови:
— договори страхування майна громадян мають короткостроковий характер;
— сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій чи безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків;
— під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір на термін, що залишився до кінця дії основного договору;
— для певних категорій страхувальників страховиками можуть надаватися пільги.
Крім того, організаційна робота страховика, пов'язана з укладенням та обслуговуванням договорів страхування системи водопостачання громадян відповідає умовам, які застосовуються щодо інших видів ризикового страхування.
Система водопостачання страхується:
1) за загальним договором
2) за окремими елементами системи;
Розрахунку розміру нанесеного збитку має певні особливості:
- розмір збитку визначається окремо за кожним елементом системи водопостачання;
- збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.
Система водопостачання вважається знищеною, якщо вона стала цілком непридатною для використання за початковим призначенням, а ушкодженим - якщо якість предмета погіршилася, але можливе відновлення за допомогою ремонту та подальша його експлуатація.
Умови страхування домашнього майна вміщують такі групи ризиків:
- "стихійне лихо" - пошкодження чи знищення майна в результаті бурі, урагану, смерчу, землетрусу, просідання ґрунту, гірського зсуву, селевих потоків, сильного дощу, снігопаду, зливи;
- "протиправні дії третіх осіб" - пошкодження чи знищення майна в результаті навмисних дій третіх осіб, у тому числі крадіжки зі зломом, грабежу тощо.
Страховий платіж вноситься готівкою або безготівкове через бухгалтерію організації, де працює страхувальник.
Договір оформляється на бланку страхового свідоцтва встановленої форми. Договір з даного виду страхування набирає чинності наступного дня після оплати страхового внеску готівкою, а при безготівковому розрахунку _ з дня перерахування страхового платежу бухгалтерією підприємства чи установи.
В разі настання страхового випадку страхувальник повинен:
а) вжити заходи щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
б) негайно (наприклад, протягом трьох днів) повідомити страховикові про страховий випадок;
в) при викраденні, пошкодженні внаслідок навмисних дій третьої особи заявити про це в органи міліції, в разі пожежі — в органи пожежного нагляду, при аварії - у відповідні аварійні служби, ЖЕК;
г) скласти перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна;
д) зберегти до прибуття на місце представника страхової компанії пошкоджені речі, внесені у перелік або наявні залишки від них, показати їх для огляду при складанні акта.
Страхова компанія після одержання заяви про страховий випадок зобов'язується в триденний строк скласти акт відповідної форми (з участю страхувальника та двох свідків).
Збитки відшкодовуються:
— при знищенні, викраденні майна - його вартість, що визначається страхувальником;
— при повному знищенні - страхова сума, обумовлена загальним договором на відповідну суму майна;
— у разі пошкодження - сума знижки вартості, тобто різниця між вказаною страхувальником вартістю майна та вартістю з урахуванням знецінення (втрати якості та цінності), спричиненим страховим випадком;
— якщо пошкоджений предмет можна повернути після ремонту, то збитком вважається вартість ремонту цього предмета. Вартість ремонту обчислюється за діючими розцінками.
Страхове відшкодування виплачується страховою компанією протягом трьох днів після одержання всіх необхідних документів. Страхове відшкодування не виплачується, якщо:
— страховий випадок став наслідком навмисних дій страхувальника або члена його родини;
— не були показані пошкоджені предмети або їх залишки;
— речі домашнього майна, пошкоджені внаслідок зносу окремих частин, технічного браку, перевершення строку експлуатації.
Розмір страхової суми клієнт може вибрати на свій розсуд, але вона не повинна бути більшою вартості застрахованого майна.
Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, вибраних ризиків, виду домашнього майна, умов зберігання майна, наявності пожежної та охоронної сигналізації, типу будівлі, в якій знаходиться майно, умов дотримання правил безпеки тощо.
Тарифна ставка з цього виду страхування становить 0,35% від страхової суми. Договір страхування укладається терміном на один рік.
При страхуванні домашнього майна неабияке значення має розмір франшизи - процент від суми збитку, а в деяких страхових компаніях - це процент від суми ліміту відповідальності, її розмір обумовлюється в договорі страхування.
Якщо ліміти відповідальності (розмір страхової суми) невисокі, то страхова компанія може застрахувати майно без огляду й оцінки. При настанні страхового випадку страховики пропонують своїм клієнтам додаткові послуги:
— консультації щодо оформлення документів (довідки з експлуатаційних служб, правоохоронних органів тощо);
— визначення розміру причиненого збитку;
— проведення ремонтних робіт, в тому числі купівля будівельних матеріалів;
— відшкодування вартості украденого майна за встановленим фактом незалежно від тривалості і результатів слідства.
Страховиками пропонується кілька варіантів надання страхових послуг: страхування будівель, тварин, домашнього майна, майна на подвір'ї, на випадок ремонту тощо.
Страхування будівель проводиться у разі знищення або пошкодження їх внаслідок пожежі, стихійного лиха, нещасного випадку, навмисних, неправомірних дій третьої особи, аварії опалювальної системи, водопровідної і каналізаційної мережі, наїзду транспортних засобів.
За цими правилами можуть бути застраховані будівлі, що належать страхувальнику на правах приватної власності (житлові будинки, садові будиночки, дачі, господарські будівлі, гаражі, погріб, хлів, огорожа).
Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпорядженні) будівлями.
Не приймаються на страхування дуже старі будівлі, ті, що підлягають знесенню, аварійні, розташовані в зоні, якій загрожують повені, зсуви та інші стихійні лиха, якщо про це оголошено у встановленому порядку.
Страхове покриття об'єктів страхування забезпечує певний обсяг страхової відповідальності страховика. Як правило, обсяг відповідальності страховика містить перелік ризиків, зумовлених проявом стихійних сил природи й діяльності людини та неправомірних дій третіх осіб.
Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; конструктивні вади будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення військових дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.
За договором страхування будівель може бути передбачена повна або часткова відповідальність страховика. Повна відповідальність охоплює всі страхові випадки, тобто стихійні лиха, неправомірні дії третіх осіб; часткова — може обмежуватися лише кількома або одним конкретним ризиком.
Договір страхування може бути укладено:
— на всі будівлі (загальний договір);
— на окремі будівлі, що належать страхувальнику (наприклад, або лише житловий будинок, або гараж);
— на окремі конструктивні елементи (вікна, двері тощо);
— на будівлі, зведення яких ще не завершено.
Страхова сума за договором встановлюється за бажанням страхувальника, але не повинна перевищувати вартості будівель за ринковими цінами даного регіону.
Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника терміном на один рік або кілька місяців без огляду будівель, якщо страхова сума не перевищує їх страхової оцінки. При укладанні договору страхування будівель дається їх страхова оцінка (тобто вартість), на підставі якої визначається розмір страхової суми, страхового платежу, а у випадку знищення або пошкодження будівель — розмір збитку та страхового відшкодування. В оціночних документах зазначається первісна (вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оціночних норм) і дійсна (обчислюється відніманням суми зносу від первісної вартості) вартість будівлі.
Факт укладання договору страхування засвідчується страховим свідоцтвом встановленого зразка. Страхові платежі визначаються за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок.
Уразі настання страхового випадку страхувальник повинен:
— вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків;
— протягом доби заявити в органи міліції при знищенні будівель внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи, у разі пожежі — в органи пожежного нагляду;
— у добовий термін письмово заявити страховику (страховій компанії). В заяві докладно вказати, коли і за яких обставин знищено (пошкоджено) будівлі і в які компетентні органи про це заявлено;
— зберегти до прибуття на місце страховика пошкоджені будівлі в такому стані, який вони мали після припинення впливу страхової події.
Страховик повинен прийняти та зареєструвати заяву страхувальника, скласти акт відповідної форми з обов’язковою участю страхувальника і двох свідків, при потребі зробити запит до компетентних органів або самостійно з’ясувати причини та обставини страхового випадку, обчислити суму збитку та страхового відшкодування, виплатити страхувальнику страхове відшкодування.
Страхове відшкодування виплачується у розмірі збитку, але не більше страхової суми. Страхове відшкодування не виплачується, якщо пошкодження не пов’язано зі страховим випадком і якщо страхувальник вчинив навмисні дії, що спричинили збиток.

3. Регулювання процедури перестрахування

Перестрахування розглядається як особлива підсистема страхового ринку, що забезпечує фінансову стійкість страхових компаній шляхом перерозподілу страхових ризиків. На даний час практично будь-яка страхова компанія може прийняти на страхування ризик із врахуванням постійно зростаючих страхових сум, маючи тверде перестрахувальне забезпечення.
Важливе значення займають професійні перестрахувальні компанії: Мюнхенське перестрахувальне товариство, Швейцарське перестрахувальне товариство, могутній перестрахувальний ринок існує у Великобританії, де унікальне місце належить корпорації Ллойда. Унікальність Ллойда полягає не тільки в масштабах його операцій. Справа в тому, що немає іншого страховика в світі, який би так органічно поєднував зовнішній консерватизм, повагу до історичних традицій з колосальним інноваційним потенціалом. Це не компанія, а корпорація, яка складається з окремих комірок, що називаються синдикатом, кожен з яких формує статутний фонд із вкладів окремих юридичних і фізичних осіб.
Перестрахувальне товариство вперше з'явилось у Німеччині 1846 р. у м. Кельні. В Росії з 1895 воно зустрічається при вогневому страхуванні. В Україні подальший розвиток перестрахування отримало тільки після 1993 р., коли був прийнятий Декрет "Про страхування", в якому відображено основні положення перестрахувальних операцій.
Класичне визначення перестрахування було дано в законодавстві Великобританії ще на початку XIX ст., в якому сказано, що перестрахування є новим страхуванням того самого, вже застрахованого ризику й укладається воно з метою забезпечити андеррайтера від раніше прийнятих ризиків. У Німецькому торговому статуті перестрахуванням визнається страхування ризиків, прийнятих страховиком.
Закон України "Про страхування" (ст. 12) дає визначення перестрахування як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Основною функцією перестрахування є вторинний перерозподіл ризику, зміст якої полягає в тому, що страховик може дати страхувальнику тільки таку гарантію, що відповідає його фінансовим можливостям. Якісніше і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання страховик може завдяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику з іншими страховиками.
За цих умов перестраховик бере на себе відносно значну частку ризику чи гарантії. Частина ж ризику, яку цедент залишає за собою, називається власним утриманням. На практиці найчастіше кілька перестраховиків беруть участь у покритті збитків і вступають у співпрацю на підставі контрактного документа або договору.
Як правило, на кожного перестрахувальника припадає різна питома вага покриття. Завдяки цьому страховик, котрий передає ризики в перестрахування, збільшує свої можливості щодо прийняття ризиків у десятки разів.
Крім основної, існують допоміжні функції перестрахування, які:
— дають змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики;
— сприяють запровадженню та поширенню нових видів страхування;
— у перспективі створюють умови для формування однорідного збалансованого портфеля, який необхідний страховику для надійного контролю своєї середньо- та довгострокової політики;
- якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями різних країн, то воно набирає форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу є страхові гарантії. Це "невидимий" експорт-імпорт.
Крім цього, розрізняють активне і пасивне перестрахування.
Активне перестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.
Пасивне — це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гарантій). Головна його мета - передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах. Завдяки цьому досягається стабільність страхового портфеля та встановлюються широкі контакти на ринку перестрахування.
Зміст договорів та їх види. У сфері вітчизняного страхування переважають компанії з відносно невеликими можливостями щодо прийняття ризиків. Потреба у їх покритті зростає швидше, ніж статутні фонди. Така тенденція страхового ринку серйозно гальмує збільшення масштабів надання відповідних послуг, що знижує довіру клієнтів до страховиків. Тому проблемою, яка потребує швидкого розв'язання, є збільшення місткості національного страхового ринку, об'єднання розрізнених фондів страхових компаній.
Одним з методів зменшення і розподілу страхового ризику є перестрахування. Беручи на себе ризик (укладаючи договір страхування), страхова компанія не завжди має можливість його покрити, виплатити можливі страхові збитки. В цьому випадку вона звертається за допомогою до іншої страхової компанії (або спеціалізованої перестрахувальної компанії), пропонуючи розподілити ризик.
Перестрахування виражає систему відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, страхуванням своїх фінансових можливостей, частину відповідальності передає на погоджених умовах іншим страховим організаціям. Цим і переслідується мета створення за можливістю збалансованого портфеля страхування, забезпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій.

4. Розвиток форм і видів страхування в умовах перехідної економіки

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація. Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим наглядніше відчувається потреба в ній.
Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).
Класифікацію за об'єктами з виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування можна вважати класичним підходом у теорії та практиці вітчизняного страхування. Схематично таку класифікацію унаочнює рис. 1.1 Вона є найбільш звичною для національних страховиків і дуже важливою з теоретичного погляду.

Рис. 1 Класифікація страхування за об’єктами

Особисте страхування включає три підгалузі, їх існування пов'язане з різною тривалістю договорів страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких провадиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя.
Друга підгалузь особистого страхування — медичне страхування. Воно виникло і почало розвиватися в нашій країні порівняно недавно, хоча західні країни мають уже досить великий досвід у цій справі. За радянських часів потреби в медичному страхуванні начебто й не було, оскільки медична допомога надавалася на безоплатній основі. З переходом до ринкових відносин ситуація змінилася. Висока вартість кваліфікованої медичної допомоги зумовила інтерес населення до медичного страхування, що сприяло його розвитку. Медичне страхування - специфічна самостійна підгалузь особистого страхування, яка має свої характерні особливості і об'єднує всі види страхування, пов'язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв'язку із захворюванням і необхідністю лікування.
Третя підгалузь особистого страхування — страхування життя. Обсяг відповідальності за договорами страхування життя, згідно з чинним законодавством України, передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій: а) застрахованого до закінчення строку дії договору страхування; б) смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою); в) досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування (варіант «дожиття»).
Найдавнішою традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку і застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки.
Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які поділяються на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.
Об'єктами страхування у громадян звичайно виступають власні житлові і дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні і сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування юридичних осіб значно ширший. Він включає будівлі і споруди, машини і технологічне устаткування, електронне обладнання, транспортні засоби всіх видів, вантажі, будівельно-монтажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні ризики тощо. Відповідно до перелічених об'єктів в обох підгалузях виокремлюються конкретні види страхування.
Третя (відносно нова для вітчизняного страхування) галузь — це страхування відповідальності. Економічне призначення такого страхування полягає в захисті майнових інтересів страхувальника в разі, якщо він завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових інтересів потерпілої третьої особи. Відповідно обсяг відповідальності страховика включає виплату відшкодування страхувальникові або третій особі в разі настання передбаченої договором страхування страхової події. Страховою подією при страхуванні відповідальності вважається факт настання відповідальності страхувальника, який може бути встановлений судовими органами або добро вільно визнаний самим страхувальником.
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні — форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов'язкове. Класифікацію страхування за формами проведення унаочнює рис. 2.

Рис. 2 Класифікація страхування за формами проведення

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.
В обов'язковому страхуванні — інша справа. Тут страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України «Про страхування» форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, при укладанні договору обов'язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається «свободи маневру», адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов'язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.
Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому.

ЗАДАЧА

Підрахувати загальну суму збитків від пошкодження питомника ягідних культур у результаті стихійного лиха.

Вихідні дані:
Показники:
Площа пошкоджених культур, га 6
Кількість загиблих культур, тис. шт. 27
Ціна 1 тис. саджанців, грн. 200
Вартість витрат на обрізку та перепрививки пошкоджених саджанців, грн. 290

Отже загальна сума збитку розраховується за формулою = (Формула) = (Розрахунки)

ВИСНОВКИ

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).
Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація. Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим наглядніше відчувається потреба в ній.
Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).
Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:
1) пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
2) пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. — К. 1996.
2. Про страхову діяльність: Закон України. — К., 1999.
3. Закон України “Про власність”
4. Єпіфанов А.О. Страхова справа К.2001;
5. Базидевич В.К. Страхова справа К.2002;
6. Страхова справа / підручник для навч. закладів К.2004

 

 
загрузка...