| Товарознавство - Мастильні матеріали та рідини |
| Українські реферати - Товарознавство |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
Мастильні матеріали та рідиниКурсова з товарознавства
ВСТУП Мастильні матеріали — це речовини, які використовуються для змащування і охолодження деталей машин та механізмів, що призводить до зменшення сили тертя і вилучення зношених частинок. Крім того, мастильні матеріали захищають метал від корозії, виконують функцію робочої рідини, яка охолоджує різні частини при їхній взаємодії. Основна частина мастильних матеріалів мінерального походження отримується у результаті переробки нафти. Органічні мастила (рослинні і тваринні), хоч і володіють хорошими властивостями щодо змащування, чутливі до дії підвищеної температури, тому застосовуються, головним чином, як добавки до мінеральних олій. Недоліками мастильних матеріалів (мінеральних і органічних) є те, що вони застигають при охолодженні до температури нижче -20°С, випаровуються і окислюються при нагріванні до температури вище 150—200°С. Синтетичні мастильні матеріали, які виробляються на основі спиртів, ефірів і кремнійорганічних з'єднань, відзначаються високими експлуатаційними властивостями (у тому числі і термостійкістю), однак мають поки обмежене застосування, тому що вони дорожчі нафтових олій. Ощадливе використання нафтопродуктів — важливий важіль інтенсифікації паливно-енергетичного комплексу нашої країни, підвищення його ефективності. Тим часом витрати нафтопродуктів, які виникають у процесі транспортування, приймання, видавання, зберігання та експлуатації, ще значні і підрозділяються на дві основні групи в залежності від випаровування і від витікання через нещільності з'єднань. Для зниження втрат від випаровування використовуються резервуари з герметизованими кришками і шлангами для відводу пари нафтопродукту, газовирівнювальні системи, що регулюють внутрішній тиск у резервуарах й ін. Щоб уникнути втрат від витікання встановлюється строгий контроль за транспортуванням, прийманням, видачею і зберіганням нафтопродуктів. При цьому не допускається перевищення затверджених норм втрат на всіх основних навантажувально-розвантажувальних і транспортних операціях. Отже, темою курсової роботи обрано питання: «Мастильні матеріали та рідини». Мета курсової роботи – визначення основних характеристик мастильних матеріалів. Предмет курсової роботи – мастильні матеріали та рідини. Завдання курсової роботи: - надати загальну характеристику мастильним матеріалам та рідинам; - з’ясувати основні особливості вихідної сировини для виготовленнямастильних матеріалів та рідин; - з’ясувати класифікацію та асортимент мастильних матеріалів та рідин; - визначити вимоги щодо якості мастильних матеріалів та рідин; - охарактеризувати особливості маркування, пакування, транспортування й зберіганнямастильних матеріалів та рідин. Мастила підрозділяються на: • моторні, призначені для використання в карбюраторних, дизельних і авіаційних двигунах внутрішнього згорання; • індустріальні, які застосовуються для змащення промислового устаткування, приладів, гідравлічних передач, металорізальних верстатів, сепараторів, контрольно-вимірювального обладнання й інших машин і механізмів; • трансмісійні — для змащення агрегатів усіх видів трансмісій; • турбінні; • компресорні й ін. Для поліпшення експлуатаційних властивостей у мастила вводять присадки — складні органічні або металоорганічні з'єднання. Кількість присадок залежить від призначення й умов експлуатації мастильних матеріалів і коливається від сотих часток до десятків відсотків. Присадки поділяються на індивідуальні (при додаванні в мастило поліпшують лише якусь одну його властивість) і багатофункціональні (комплексні). За здатністю поліпшувати ті або інші властивості мастил застосовуються присадки в'язкі, депресорні, антиокисні, протизносні, антикорозійні, миючі і комплексні. В'язкі присадки (до 3%) підвищують в'язкість і поліпшують в'язкісно-температурні властивості мастил; депресорні (до 0,5—1,0%) знижують температуру застигання мастил за рахунок утворення на поверхні продукту високозастигаючої захисної вуглеводневої плівки; антиокисні (до 1%) підвищують хімічну стабільність мастил завдяки затримці періоду утворення продуктів окислювання. Антикорозійні присадки (десяті частки відсотка і вище) підрозділяються на дві основні групи: перша група (сірчисті і фосфорні з'єднання) утворює на поверхні металу захисні плівки, друга — нейтралізує агресивні продукти згорання палива й окислювання мастила. Протизношувальні присадки (до 1,5—2,0%) зменшують знос металу в результаті підвищення поверхневої пластичності, миючі (3—15%) зменшують інтенсивність нагаро- і шлакоутворення на деталях циліндропоршневої групи. Комплексні (багатофункціональні) присадки, що поліпшують декілька властивостей мастил, являють собою суміші присадок різного призначення або специфічні органічні сполуки. Основні експлуатаційні властивості мастил — в'язкість, температура застигання і спалаху, ступінь окислювання, корозійна стійкість, протизносність, миючі і протипінні властивості. Найважливішою характеристикою мастил є в'язкість, яка впливає на ефективність охолодження, легкість запуску і т.ін., тому значення в'язкості вказується в марках багатьох мастил. В'язкість залежить від температури, причому для різних видів мастил в'язкість нормується при різній температурі і визначається за часом витікання випробуваного мастила в обсязі кульової ємкості через капіляр віскозиметра. З підвищенням температури в'язкість мастил знижується, однак інтенсивність зміни в'язкості від температури різна для різних видів мастил. У стандартах на мастила в'язкісно-температурні показники оцінюють індексом в'язкості, яким називають відносну величину, що показує інтенсивність зміни в'язкості в залежності від температури (у порівнянні з еталонним мастилом). Індекс в'язкості розраховують за формулами або знаходять за спеціальною номограмою. Для підвищення індексу в'язкості в малов'язкі мастила вводять в'язкісні присадки. Найбільше поширення одержали такі високов'язкісні полімери, як поліізобутилен, поліметакрилат й ін. Температура застигання мастил — це температура, при якій мастило в процесі дослідження застигає настільки, що при нахилі пробірки з продуктом під кутом 45° залишається нерухомим протягом 1 хв. Наприклад, температура застигання моторних мастил від -20° до -30°С, а малов'язких (трансформаторне, приладове й ін.) — від -50 до -60°С. Для зниження температури застигання мастил застосовують різні депресорні присадки, основними з яких є продукти конденсації нафталіну, розчин алкілфеноляту кальцію в мастилі, полімета-крилат та ін. Температура спалаху мастила характеризує межі його кипіння і пожежну безпеку. Властивості мастил змінюються не тільки під дією температури, а й у присутності кисню. Здатність мастил протистояти реакціям взаємодії з киснем називається хімічною стабільністю. Хімічна стабільність мастил з підвищенням температури значно знижується. При температурі 60—70°С в мастилі утворюються кислі і нейтральні з'єднання і воно починає темніти. При подальшому збільшенні температури підсилюються процеси окислювання, накопичуються нерозчинні асфальтові речовини й вуглеводневі речовини, а при температурі близько 300°С поряд з окислювальними процесами відбувається термічне руйнування вуглеводнів мастил. Для посилення хімічної стабільності мастил до них додають антиокисні присадки (інгібітори окислювання): феноли, аміни, диалкілдитиофосфати цинку і барію й ін. Корозійна стійкість деталей машин багато в чому залежить від якості і хімічного складу мастил. Найбільш шкідливого корозійного впливу завдають органічні і мінеральні кислоти, що знаходяться в мастилі, вода і сірчисті з'єднання, тому їхній вміст повинен бути обмеженим. Кислотність мастил, що характеризується кількістю міліграмів їдкого калію, для різних мастил коливається від 0,005 до 0,30 мг в 1 г мастила. Для нейтралізації продуктів неповного згорання палива і запобігання їхнього корозійного впливу на деталі двигуна моторні мастила повинні містити визначений лужний запас (лужне число) — звичайно від 2 до 10 мг. Для зниження корозії підшипників і деталей циліндропор-шневої групи в мастила додають антифрикційні присадки: сірчані і фосфорні з'єднання, алкілфеноляти лужних металів та ін. Протизношувальні властивості мастил залежать від в'язкості, хімічного складу і чистоти. Перед застосуванням мастила варто очищати від механічних домішок відстоюванням або фільтрацією. Ефективними зносостійкими присадками є екстракти олій, ефіри й ін. Мийні властивості характеризують здатність мастил створювати необхідну чистоту деталей, підтримуючи продукти окислювання в зваженому стані. Мийні властивості залежать від хімічного складу, способу одержання та очищення мастила і можуть бути поліпшені введенням у мастило мийних присадок: сульфанатів кальцію, барію та ін. Протипін-ні присадки поліпшують експлуатаційні властивості мастил і підвищують їхню здатність виділяти повітря і гази без появи піни. Моторні мастила, призначені для експлуатації карбюраторних і дизельних двигунів, мають єдину систему позначень і випускаються в'язкістю 6-20 мм/с (з інтервалом через 2 мм/с) при температурі 100°С. За експлуата дійними показниками вони підрозділяються на шість груп (А, Б, В, Г, Д і Е), у кожну з яких входять мастила з однаковою в'язкістю, що відрізняються кількістю й ефективністю введених присадок. При марфуванні моторних мастил спочатку ставлять літеру М (моторне мастило), потім цифри, що показують значення кінематичної в'язкості при 100°С, і літеру, що характеризує рівень експлуатаційних властивостей мастил з індексами 1 або 2. Індекс 1 показує, що мастило призначене для карбюраторних двигунів, а 2 — для дизельних. У групу А входять мастила, що містять невелику кількість присадок. Вони випускаються марок М-6А, М-8А, М-10А й використовуються в мале форсованих карбюраторних двигунах. Мастила групи Б, В й Г випускаються для карбюраторних і дизельних двигунів, а групи В й Г — крім того, зимові і літні. Разом з тим можуть випускатися й універсальні мастила цих груп без вказівки цифрового індексу. Мастила групи Б застосовуються для малофорсованих карбюраторних і дизельних двигунів, містять до 5% багатофункціональної присадки і випускаються марки М-6Б1, М-8Б1, М-8Б2, М-10Б2, М-12Б2 та ін. Ншбільш масовими є мас тила групи В, призначені для експлуатації середньофорсованих карбюраторних і дизельних двигунів, і групи Г — для високофорсованих карбюраторних і дизельних двигунів. Перші містять до 8%, а другі до 11% багатофункціональної присадки. Моторні мастила фупи В у межах єдиної в'язкості є взаємозамінними. Промисловість випускає мастила марок М-6В1, М-8В1, М-8В2, М-10В1, М-10В2,М-12В2таін. Мастила групи Д містять до 18% різних присадок і застосовуються у високофорсованих дизелях, що працюють на сірчаному паливі, а групи Е — до 22% присадок і використовуються в тихохідних дизелях, що працюють на високосірчаному (до З, 5% сірки) паливі. Промисловість випускає мастила марок М-8Д, М-10Д, М-12Д та ін., а також М-12Е, М-14Е, М-16Е та ін. Мастила для авіаційних двигунів внутрішнього згорання випускаються чотирьох марок: МС-14, МС-20 (нафтові мастила селективного очищення в'язкістю 14 і 20 мм/с), МК-22 і МС-20с (мастила кислотного і фенольного очищення в'язкістю 22 і 20 мм/с). Індустріальні мастила підрозділяються на мастила загального і спеціального призначення і випускаються без присадок і з присадками. Основним експлуатаційним показником мастила є в'язкість, що входить у марку. За рівнем в'язкості індустріальні мастила умовно поділяються на легкі (в'язкість до 10 мм/с при 50°С), середні (від 10 до 58 мм/с при 50°С) і важкі (від 19 до 28 мм/с при температурі 100°С). Індустріальні мастила загального призначення І-5А й І-8А (без присадок) застосовуються для змащення високошвидкісних механізмів текстильних машин, шпиндельних вузлів металорізальних верстатів, вузлів тертя механізмів, швейних машин, контрольно-вимірювальних приладів і для технологічних потреб (рідин для загартування сталі, охолодження інструменту і т.ін.); мастило вазелінове приладове (МВП) — для контрольно-вимірювальної апаратури; мастило сепараторне Л (легке) і В (важке) — для змащення підшипників сепараторів, центрифуг та іншого устаткування. Мастила індустріальні селективного очищення з антиокисною, протизносною і протипінною присадками ІГП-4 (гідравлічне), ІГП-6 та ІГП-8 застосовуються для змащення високошвидкісних вузлів верстатів і машин вітчизняного і закордонного виробництва, можуть використовуватися також замість мастил І-5А й І-8А. Індустріальні мастила І-12А, І-20А, І-40А та І-50А застосовуються як робочі рідини гідравлічних систем, що не пред'являють особливих вимог до експлуатацій них властивостей мастил, а також для змащення мало- і середньо-навантажених зубчастих і черв'ячних передач, а мастила ІГП-18, ІГП-ЗО, ІГП-38, ІГП-40, ІГП-72 й ін. — для гідравлічних систем металорізальних верстатів, автоматичних ліній, різних пресів і т.д., для змащення коробок передач, середньо- і важконавантажених зубчатих і черв'ячних передач, редукторів і т.д. Мастила циліндрові 11, 24 і 38 використовуються для змащення важко навантажених механізмів, що працюють при підвищеній температурі, і поршневих парових машин різного призначення. Змащення прокатних станів здійснюється мастилами П-28, ПС-28, П-40, П-8П й ін. У групу індустріальних мастил спеціального призначення входять мастила індустріальні ІЦП-20 і ІЦП-40 — для змащення ланцюгів конвеєрів та ІМТ-200 — для змащення масляним туманом підшипників валків каландрів, мастило телеграфне — для змащення телеграфних апаратів і ін. Трансмісійні мастила призначені для змащення редукторів, коробок швидкостей, коробок передач рульового керування й ін. Умови тертя в зубчатих передачах більш напружені (високі питомі навантаження і температури) у порівнянні з іншими механізмами, тому трансмісійні мастила повинні мати високі і стабільні протизношувальні та інші властивості, а також необхідну в'язкість при температурі 100°С. Із трансмісійних мастил без присадок, призначених для промислового устаткування (редуктори, зубчаті передачі різних механізмів), застосовують нігрол, а частіше — мастило трансмісійне ТС-14, 5, що може бути використане також для тракторів і автомобілів. Однак умовам тертя зубчастих передач найкраще відповідають мастила з проти-зношувальними і протизадирними присадками, такі як мастило трансмісійне тракторне ТЕп — ІSЕФО з протизношувальною присадкою (екстракт фенольного очищення), мастило трансмісійне ТАп-15В с противозадирною присадкою й мастило ТСп-15К з багатофункціональною присадкою, які використовуються при експлуатації автомобілів. Для роботи машин і механізмів в умовах низької температури застосовуються трансмісійні мастила ТСп10 і ТСп-1ОЕФО. Турбінні мастила застосовуються для змащення підшипників парових і газових турбін, турбонасосів, турбокомпресорів, генераторів електричного струму й іншого енергетичного устаткування. Найбільш розповсюдженими турбінними мастилами є Тп-22, Тп-30 і Тп-46. Турбінні мастила містять комплексну присадку і володіють високими експлуатаційними властивостями. Компресорні мастила (К-12, К-19, КС-19 і ін.) призначені для змащення деталей компресорів (циліндр, клапан та ін.) і герметизації камер стиску та використовуються в умовах високих температур і тисків. Компресорні мастила повинні володіти високою термоокислюючою і корозійною стійкістю, хорошими в'язкісно-температурними показниками.
Tags: |