Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Лексико-семантична група на позначення назв одягу та його деталей в українській мові
Українські реферати - Українська мова
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   
Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Лексико-семантична група на позначення назв одягу та його деталей в українській мові

Курсова робота з української мови

ЗМІСТ

Вступ
Розділ І. Характеристика назв одягу в українській мові
1.1. Назви на позначення чоловічого одягу
1.1.1. Натільний одяг
1.1.2. Нагрудний та поясний одяг
1.1.3. Верхній одяг із тканини
1.1.4. Одяг із хутра
1.1.5. Головні убори
1.1.6. Взуття
1.1.7. Прикраси
1.2. Назви на позначення жіночого одягу
1.2.1. Натільний одяг
1.2.2. Поясний та нагрудний одяг
1.2.3. Верхній одяг із тканини
1.2.4. Одяг із хутра
1.2.5. Головні убори
1.2.6. Взуття
1.2.7. Прикраси
Розділ ІІ. Граматична класифікація назв на позначення одягу
2.1. Класифікація назв одягу за належністю до роду
2.2. Класифікація назв одягу за належністю до числа
Розділ ІІІ. Символіка назв одягу
3.1. Використання символів одягу у художніх творах
3.2. Практичне дослідження
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг курсової - 34 сторінки

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36



Анонс курсової роботи

Темою курсової роботи обрано питання: «Лексико-семантична група на позначення назв одягу та його деталей в українській мові».
Об’єкт курсового дослідження – семантика та символіка групи на позначення назв українського одягу та його деталей.
Мета курсової роботи: розглянути на практиці лексико-семантичні властивості та символіку групи на позначення назв одягу та його деталей.

Завдання курсової роботи:
1. Дати характеристику назв одягу в українській мові;
2. Зробити граматичну класифікацію назв на позначення одягу за родами та числами;
3. З'ясувати символічне значення назв одягу в літературі.

Методи дослідження: робота з науковими джерелами, аналіз, синтез, узагальнення.

Як лінгвістичне явище символіку вивчено поки ще недостатньо. Це стосується передусім таких питань, як виникнення символічних вживань або значень та їх місце в семантичній будові багатозначного слова, особливості сполучуваності їх зі словами в контексті.

Загальновживані символи, що умовно позначають будь-який предмет або явище навколишньої дійсності, слід відмежовувати від символів, що становлять засіб пізнання дійсності, що використовуються як узагальнюючий засіб у мистецтві або виступають елементами релігійного культу. З іншого боку, загальномовний символ не слід змішувати з індивідуальними художніми символами, що мають метафоричну основу та відбивають провідну думку автора (франківський каменяр).

Символи - це історично мінливе мотивоване умовне узагальнене позначення абстрактних або, рідше, конкретних понять: серпанок - символ заміжнього життя; повна кишеня - символ багатства; синій жупан - символ козацтва (символ може виражатися і одним словом, і словосполученням, і фраземою).

Символіка назв одягу виникла дуже давно. У ній відтворюються зв'язки слова з віруваннями наших предків (пояс - символ оберегу); обрядами (хустка, рушник - символи весілля); звичаями черес перетворився в символ багатства, бо козаки зашивали в ньому гроші); діями (пола - символ торговельної згоди, наприклад, з поли в полу (віддати, передати); надіти мотузяний галстук - повіситися) [22,с.47].

Символіка назв одягу іноді доповнюється кольоровою символікою: червоний ковпак - воля; білий одяг - смерть; чорний одяг - скорбота. Червоний та синій були улюбленими кольорами в одязі українського козацтва. Символічне вживання кольорів у назвах одягу є вторинним. Внаслідок активного розвитку символічних вживань виникає багатоплановість, що обумовлюється накладанням на ближчий контекст асоціативно з ним пов'язаного. Останній висуває на перший план символічне вживання.

Символи побутової лексики різні за походженням: поряд із традиційними слов'янськими символами (пояс, свитина) вживаються запозичені (тога символізує владу; фата - весільний обряд). Символи можуть переходити з країни в країну, з епохи в епоху, від народу до народу: так, фригійський ковпак (червоний ковпак) як символ волі виник ще в Давньому Римі (його одягали на раба, коли відпускали на свободу); цей символ відродився у Франції під час Великої французької революції, а звідти в епоху декабристів потрапив до Росії та України [22,с.53].

Деякі багатозначні назви одягу набували кілька символічних значень, що реалізувалися в різних контекстах у складі усталених виразів: терновий вінець - символ страждань; лавровий вінець - символ слави; залізний вінець - символ монархічної влади, генетично пов'язаний з коронуванням Наполеона; солом'яний вінець - символ ганьби дівчини, що народила дитину поза шлюбом (можливо, фразема з'явилась як калька німецького усталеного звороту); царський вінець - знак влади.

Фраземи із символічною функцією відзначаються постійним лексичним складом, відтворенням, постійністю граматичної форми. Поряд із субстантивними (порожня кишеня) серед них виділяються вербальні (ламати шапку) [5,с.375]. У процесі розвитку національної матеріальної та духовної культури особливого значення набувають символічні вживання назв українського одягу: жупан - символ козацтва; шапка-бирка, зверху дірка - символ злидарства; очіпок, серпанок - ознаки родинного життя; рушник - символ сватання. У класовому суспільстві символіка одягу відбиває соціальну нерівність людей (свитина, сіряк, ряднина, сєрм'яга - одяг бідноти; жупан, кирея - одежа заможної частини українського населення). Серед символів назв одягу є чимало застарілих: шапка - сила; пояс - оберіг, скатерть - дорога (пор.: скатертю дорога); сіряк - сватання. Так, на Закарпатті був поширений цікавий звичай. Парубок "забував" у хаті дівчини, до якої сватався, сіряк. Якщо батьки викидали одяг, то це означало, що парубкові треба шукати пару в іншій родині. У той же час новою символікою ця тематична група поповнюється дуже повільно, наприклад: будьонівка - революція; корона - спортивна перемога; шинель - війна.

За середовищем виникнення розрізняють світські та релігійні символи. Дохристиянська символіка виконувала дві головні функції - оберегу та заклинання. Б. Рибаков підкреслює: "Сам одяг, особливо жіночий, був насичений символікою, що відтворює макрокосм. Верхня частина одягу, головний убір присвячувалися небу. Народні назви головних уборів східних слов'ян були пов'язані з птахами: "сорока", "кокошник", "кичка" [23,с.96].

Християнська символіка назв одягу зберігалася довгий час у богослужбовій літературі, наприклад: риза правди - біла одежа, у яку людина одягалася після хрещення; волосяниця - символ покірності; клобук - символ ченця.

У сучасних тлумачних і перекладних словниках української мови символічні вживання та значення назв одягу фіксуються неповно і непослідовно. Так, лексема пояс у різні часи могла означати: оберіг, честь, гідність, заможність, соціальне становище, військову службу тощо. Всі ці значення та вживання не мають лексикографічної фіксації. Символічні функції змінюють, як правило, сферу вживання назв одягу: з побутової вони переходять до соціальної (корона, порфіра - символи влади); збагачують обрядову лексику (рушник, плахта, очіпок); поповнюють спортивну термінологію (шкіряна рукавичка - переможець у боксі).

У загальнонародному та індивідуально-авторському вживанні назви одягу можуть означати різні абстрактні якості, ознаки: шапка Мономаха - влада; шолом - війна; білі одежі - трагізм, приреченість на смерть; біла кошуленька - смерть".

Деякі побутові назви відзначаються полісимволічністю. Так, іменник шапка у різні часи означав силу, оберіг, владу, багатство, честь, знатність, соціальне становище, кінець справи. Ці символічні вживання частково зберігаються а таких виразах, як шапка Мономаха, по шапці давати, ламати шапку, на злодієві шапка горить, зняти шапку; по Савці свитка, по пану шапка тощо.

Більша частина символів назв одягу перейшла до пасивного складу мови: багряниця, порфіра (влада), волосяниця (терпіння), кожух (багатство). Трапляються випадки, коли назва одягу поступово змінює свій символічний зміст. Так, арабський за походженням іменник фата (покривало нареченої) вже не пов'язаний з викраданням дівчини (цей обряд супроводжував у давнину шлюб, умикання було поширене серед східнослов'янських племен). У сучасній українській мові назва, як і сама реалія, перетворилась у весільний символ[23,с.99]. Внаслідок історичного розвитку семантики архаїчне символічне значення може зберігатися лише у складі фразеологічного звороту (скатертю дорога), у похідних словах (шапкобрання, шапкувати, шапкуватися).

Особливе місце серед назв-символів займають власне українські: очіпок, кибалка, намітка, серпанок, хустка, жалоба, плахта, шата, рушник, свитина, сіряк, жупан тощо. Рушник проходить через усе життя українського народу. Ця ритуальна реалія використовується в різних обрядових діях: весільному обряді, на родинах, під час зустрічі або проводу гостей, у похоронному обряді тощо. Мабуть, найдавніше символічне вживання рушника пов'язане з дорогою - тому рушник проводжає чи зустрічає людину на різних життєвих шляхах. Це етнографічне значення у "Словнику української мови" тлумачиться так: шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Слово має не тільки вільне, а й зв'язане значення, що реалізується у фразеологічних зворотах брати рушники, вернутися з рушниками, готувати рушники, рушники дбати, побрати рушники, подавати рушники, посилати за рушниками, ставати на рушнику (на рушники).

Усталений зворот стати на рушнику означає "обвінчатися". Він зустрічається досить часто в українському фольклорі:
Вітер ворота хитає,
Микола Катерини питає:
Де ти, Катерина - шлюб брала?
"На білому рушнику стояла,
Золотії перстоньки міняла".

У народних піснях відтворюється давній звичай дарувати сватам рушники, а нареченому - хустиночку:
...Рушники подавала.
Старостам по рушнику,
А Іванкові хустиночку.
Звичай ставати на рушник зберігається на Україні і в наш час, коли реєструється шлюб.

Спільнослов'янська за походженням лексема вінок здавна відома як символ дівоцтва. Ще за часів язичества віночок був тісно пов'язаний зі святом Івана Купала. На це свято кохання дівчата вплітали до вінків чебрець, що ніби захищав їх від відьом та інших недобрих сил. Плетіння вінків супроводжувалося обрядовими піснями:
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорнії брови...

Назва дівочого головного убору вінець у весільних піснях протиставляється словам очіпок, чіпець, що відомі у фольклорі як символи заміжнього життя:
Русявий вінець на стілець,
А русу косу під чіпець.

Символом родинного життя є і слово серпанок, що означає прозоре жіноче покривало, яке носили жінки після шлюбу:
Виглядай, Мар'єчко,
З-під білого серпаночка,
Чи грізний, не грізний свекорко?

Частим символом заміжнього життя в українському фольклорі є східнослов'янське за походженням слово плахта, що називає давній український поясний жіночий одяг, який складався із двох зшитих до половини полотнищ картатої тканини. Плахта входить як складовий компонент до комплекту українського національного одягу. Це слово в символічній функції зустрічається в родинному фольклорі (таке вживання тісно пов'язане з контекстом):
-А де твоє, дочко,
Червонеє личко?
- Моє, мамо, личко
В нелюба в долонях.
- А де твої, дочко, Картатії плахти?"

Символом трауру в родинно-побутових піснях є слово жалоба, що означає траурний одяг:
Що худоба, сумна лежить,
Ти сама в жалобі.

Слово вживалося вже в староукраїнській мові XVII ст. Ознакою багатства, багатого, заможного життя виступає в народних піснях загальнослов'янський за походженням іменник кожух, символіка якого, можливо, пов'язана із символікою хутра:
Який кожух твій мохнатий,
Такий зять твій багатий.
На худобу, на вівці,
На гроші, на червонці.
Подібне символічне вживання зустрічається і в російському фольклорі.

Символічне вживання назв знаходимо і в художній літературі. Більшість таких символів виконує соціальну функцію. У поемі Т. Шевченка "Єретик" як складний символ вживається слово тіара, що походить з грецької мови:
... настане час великий
Небесної кари.
Розпадуться три корони
На гордій тіарі!
Поет пише про папську митру, яка складалася з трьох корон. Ці корони символізували три царства - небесне, духовне, священне.

Досить часто в поезії Т. Шевченка зустрічаються слова свита, свитина, що символізують бідність, злидні українського народу:
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих... ("Сон". Комедія);
Насміялась титарівна з бідного Микити.
Насміялася при людях, що він в сірій свиті!

("Титарівна")

Поет підкреслює, що дочці церковного старости бідний селянин не міг бути до пари.
На соціальне становище людей вказують назви одягу в поемі І. Котляревського "Енеїда":
Були і світські, і черниці,
Були дівки і молодиці,
Були і пані, й панночки;
Були в свитках, були в охвотах,
Були в дулетах і в капотах.
Були всі грішні жіночки.

Свитка, одяг бідних селянок, протиставляється одежі багатих жінок. Описуючи одяг Енея, письменник підкреслює: "Свитина вся була в латках".

Голоті автор протиставляє тих, що в різнобарвних жупанах, "в золотих шапках". В обрядовому значенні вживається в поемі і слово кибалка:
Впрягла в ґринджолята павичку,
Сховала під кибалку мичку.
Щоб не світилася коса...

Таким чином, символічне вживання назв одягу дуже давнє за походженням явище, що має історичну обумовленість[24,с.38].. Здатність до символічного вживання набувають як споконвічні, так і запозичені назви одягу. Ця невеличка щодо кількості група слів і фразем є джерелом наших знань про історію назв одягу, особливості їх вживання в українській мові, про характер взаємодії між сферами матеріальної та духовної культури. Найчастіше символи назв одягу зустрічаються у фольклорних творах, особливо у весільних, родинно-побутових, козацьких, жартівливих піснях, а також у художній літературі минулого століття. Щоб добре зрозуміти такі твори, треба обов'язково знати, що означають ці символи.

Практичне дослідження

1. Бриль – я,ч. Головний убір із широкими крисами.
2. Гачі  -  ів, мн. 1. тильна сторона задніх ніг, сідниці звіра або хорта. 2. зах. Штани.
3. Гугля – і, ж. зах. Біла свита.
4. Жилетка – и, ж. 1. Вид чоловічої одежі без коміра та рукавів, яку одягають під піджак чи інший верхній одяг. 2. Вид жіночої одежі без рукавів, яку одягають на блузку або сукню.
5. Жупан – а, ч. 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. 2. заст. Теплий верхній  чоловічий суконний одяг. 3. заст. Верхній жіночий одяг переважно з дорогих тканин.
6. Капелюх – а, ч. 1. Жіночий або чоловічий головний убір із фетру, соломи тощо; бриль. 2. розм., рідко. Те саме, що капелюха.
7. Капелюха – и, ж. діал. Розм. Тепла зимова шапка-вушанка.
8. Капшук – а, ч. 1. Гаман у формі торбинки. Що затягується шнурочком.
9. Каптан – а, ч. Старовинний чоловічий верхній одяг з довгими полами; сукмана, жупан, чумарка.
10. Картуз – те саме, що й кашкет.
11. Кашкет – а, ч. Чоловічий головний убір із козирком.
12. Кептар – я, ч. У гуцулів – верхній хутряний одяг без рукавів.
13. Кирея – ї, ж. заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 значенні).
14. Кисет – а, ч. Те саме, що й капшук.
15. Клобук – а, ч. Високий циліндричної форми головний убір із покривалом, що його носять православні, ченці.
16. Кожух – а, ч. 1. Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури до середини. 2. тех. Оболонка, накриття, футляр і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів, їх частин.
17. Кобеняк – а, ч. 1. заст. Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк. 2. Вид чоловічого плаща з відлогою.
18. Кресаня – і, ж. діал. Капелюх (у 1 знач.).
19. Кунтуш – а, ч. Верхній розпашний чоловічий одяг заможного українського і польського населення.
20. Лейбик – а, ч., діал.. 1. Чоловічій верхній одяг (звичайно без рукавів). // Частина чоловічого костюма; жилет. 2. Жіночий верхній одяг.
21. Личаки, личак – а, ч. 1. Плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками. 2. перен., заст. Вбога людина.
22. Магерка – и,ж., заст., Повстяна шапка.
23. Манишка – и, ж. Нагрудник, пришитий або пристебнутий до головної сорочки. // Нагрудник, що його носять під жакетом замість блузки, або вставка до жіночого плаття, блузки.
24. Очкур – а, ч. Пояс або шнур, яким стягують штани або шаровари для підтримання їх.
25. Поколінці, поколінниці – иць, мн.,зах. Довгі паачохи у гуцулів.
26. Портяниці – иць,мн.,зах. Штани з цупкого білого полотна.
27. Постоли – ів. мн. (одн. постіл, - тола, ч.) 1. заст.. М’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками (волоками).     
28. Свита – и, ж. Старовинний, довгополий верхній одяг, звичайно з допомогою грубого сукна. В перен. значенні – Ознака належності до простих людей.
29. Семиряга, семеряга, семряга – и, ж. заст. 1. Домоткане нефарбоване грубе сукно; сірячина. 2. Верхній селянський одяг із такого сукна, сіряк. / /перен., розм. Людина, яка носить такий одяг.
30. Сорочка – и, ж. 1. Жіноча або дитяча натільна білизна. // Жіночий одяг, якого одягають поверх білизни. 2. Чоловіча натільна білизна або одяг, що надягають поверх білизни, для верхньої частини тіла. // Старовинне захисне військове спорядження, вигот. з дроту, сталі і т. ін. на зразок цього одягу.
31. Ходаки – ів, перев. мн. діал. Постоли.
32. Чемерка – и,ж. Старовиний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду.
33. Черевики – ів, мн. (одн. Черевик – а, ч.). Вид невисокого взуття переважно на шнурках або гудзиках.
34. Чоботи – біт, мн. (одн. чобіт, - бота, ч.) Рід взуття з досить високими халявами. 
35. Чуга – и, ж. зах. Вид верхнього одягу з довгим коміром у галицьких лемків, пошитого з суцільних шматків доморобної тканини.
36. Шапка – и, ж. 1. Головний убір (перев. без полів, м’який, теплий). // також з ім.. вушанка, папаха і т. ін., з прикм. моряцький та ін. головний убір спеціального призначення, певної форми чи виготовлений з певного матеріалу. // у сполуч. зі сл. червона, розм.., заст.. Розсильний. 2. перен. Предмет куполоподібної форми; покриття чогось що має таку або подібну форму. // Верхня куполоподібна частина рослинності (перев. про крони дерев). // також з ім.. сніг або прикм. сніговий, білий, розм.. Снігове покриття куполоподібної форми. // Покриття верхньої частини гори (перев. снігове). //Густе волосся; шевелюра. // чого, у сполуч. з ім.. дим, курява, піна і т. ін. Те, що покриває верх чого-небудь, клубочиться, знаходиться над чимось. 3. Верхня частина гриба. 4. Суцвіття соняшника. 5. с.г., розм.. Сніп, що покриває зверху копу, стіжок і т. ін. 6. спец. Заголовок великим шрифтом, тематично спільний для кількох статей у газеті, журналі тощо. 7. розм.. Міра, кількість чого-небудь, що може вміститися в такому головному уборі.
37. Шаравари – ар і – арів, мн., заст.. Шаровари. 
38. Шпонька – и, ж. діал. 1. Запонка. 2. Шпилька.
39. Штани – ів, мн. 1. Одяг (перев. чоловічій), який має дві довгі або короткі холоші й закриває нижню частину тулуба та ноги. // перен. розм.. Особа чоловічої статі. 2. мисл. Шерсть, пір’я на зовнішньому боці ніч у тварини, які відрізняються від іншого покриву. 3. перен. У російському більярді – удар, після якого кулі («свояк і чужій») падають у різні лузи протилежної від гравця сторони столу.   
40. Яломкої – яломок – мка, ч., діал. Повстяна шапка.

Примітка: виписки зроблені з Великого тлумачного словника сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад . і голов. Ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ 2Перун», 2005. – 1728 стор. – 250 000 слів.

 

 
загрузка...