Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Виробнича програма підприємства
Українські реферати - Виробничий процес
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Виробнича програма підприємства

Курсова робота

ЗМІСТ

Вступ
Розділ І. Виробнича програма підприємства, вади і переваги використання показників
1.1. Виробнича програма підприємства – поняття та структура
1.2. Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства
1.3. Зміст розроблення виробничої програми підрозділів підприємства
Розділ ІІ. Практична частина
2.1. Визначення виробничої програми підприємства
2.2. Визначення трудових ресурсів і ефективність їх використання
2.3. Визначення виробничої потужності, виробничих фондів і ефективності їх використання
2.4. Складання собівартості товарної продукції та визначення її структури
2.5. Визначення цін на продукцію, формування та розподіл прибутку підприємства
2.6. Виконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та соціальними фондами
2.7. Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві
2.8. Виконання соціальної програми підприємства (забезпечення житлом)
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг курсової - 48 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36

(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це заздалегідь запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного асортименту і якості.
Асортимент продукції — це набір різновидів продукції (послуг), яку виготовляє (надає) підприємство.
При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.
Система вартісних показників застосовується для визначення обсягів реалізованої, товарної і валової продукції.
Реалізована продукція — це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.
Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах.
Товарна продукція — вартість виготовлених для продажу (відпуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру. Валова продукція — це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.
В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми маси прибутку, який передбачається одержати підприємством.
Отже, досить актуальною є тема курсової роботи:
“Виробнича програма підприємства, вади і переваги використаних показників”.

Мета курсової роботи – визначити доцільність виробничої програми підприємства, а також вади та переваги використаних показників.
Предмет дослідження – виробнича програма підприємства.
Завдання курсової роботи:
- надати загальну характеристику виробничій програмі підприємства;
- визначити поняття виробничої програми;
- з’ясувати структуру виробничої програми;
- обчислити основні економічні показники виробничої програми підприємства;
- проаналізувати ефективність використання основних засобів згідно до діючої виробничої програми підприємства.

РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА, ВАДИ І ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКІВ

1.1. Виробнича програма підприємства – поняття та структура

Вихідними даними для планування виробництва продукції певного асортименту є виявлення потреби в ній і оцінки можливостей підприємства його забезпечення (рис. 1.1).

(Рис. 1.1.) Планування випуску продукції

При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.
У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тонни. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів — у секціях, холодильних пристроїв — в комплектах і т. д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті.
Однак натуральні показники дають змогу визначати обсяги лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції спорідненого призначення використовуються умовно-натуральні показники: умовні комплекти, умовні тонни та ін.
Система вартісних показників застосовується для визначення обсягів реалізованої, товарної і валової продукції.
Реалізована продукція — це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.
Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах.
Товарна продукція — вартість виготовлених для продажу (відпуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру. Валова продукція — це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.
В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми маси прибутку, який передбачається одержати підприємством. При цьому необхідно враховувати реальний життєвий цикл виробу на ринку (рис. 1.2).

(Рис. 1.2.) Життєвий цикл продукції

Коли продукція досягає етапу “зрілості”, ріст обсягу реалізації призупиняється, появляється потреба оновлення продукції. З появою нової продукції, яка конкурує з існуючою, обсяг реалізації відповідно зменшується.
Орієнтирами при визначенні обсягів продукції, її якісних характеристик і ціни виступають параметри ринку: ємність ринку, ступінь насиченості аналогічною продукцією, виготовленою конкуруючими фірмами, ефективність дії антимонопольного механізму тощо.
Планування виробничої програми підприємства вимагає пошуку:
• партнерів господарської діяльності для визначення рівня спеціалізації, кооперування виробництва і можливостей здійснення процесу диверсифікації;
• резервів виробництва і реалізації продукції, оцінки можливостей їх мобілізації;
• нових ринків збуту продукції в країні і за її межами;
• а також формування росту попиту на основі виготовлення принципово нової продукції і ін.
На основі вищеперерахованих факторів та за напрямками досліджень формуються відповідні комплекси задач, які пов'язані з:
• вибором і оцінкою партнерів господарської діяльності;
• вибором найбільш вигідної виробничої програми;
• оцінкою результатів виконання виробничої програми;
• оцінкою впливу зміни виробничої програми на фінансово-економічні показники діяльності підприємства;
• обґрунтуванням зміни обсягу і структури продукції відповідно до цілей поточного і перспективного періодів.
Такі дослідження дають можливість складати індикативні (рекомендаційні) параметри виробничої програми, що визначають обсяги портфеля замовлень. Головними з них є:
• попит на продукцію;
• конкурентоспроможність продукції;
• критичний (граничний) обсяг реалізації;
• можливість укладати договори на постачання продукції;
• коливання цін і ін.
На основі вивчення дії законів попиту і пропозиції, визначення показників еластичності попиту і пропозиції формується необхідна вхідна інформація для планування виробничої програми підприємства.
Кожний споживач (покупець), як правило, надає перевагу певним параметрам продукції. Тому для підприємства-виробника важливо враховувати ці параметри при модернізації виробів і формуванні технологічних процесів. Спектр споживачів продукції машинобудування широкий, тому доцільно зосередитися на найбільш важливих стратегічних напрямах господарювання і уточнити перспективну політику підприємства: диференціація ринку, розширення асортименту продукції, зміна її обсягів чи їх комбінація.
З урахуванням цих особливостей визначається стратегія підприємства, яка має забезпечити найвищу дохідність виробничих фондів (капіталу). Вибір тої чи іншої альтернативи здійснюється на основі аналізу взаємодії можливостей ринку, задач підприємства і його ресурсів. При виборі варіанта важливе місце посідає система цінностей (пріоритетів), прийнята керівництвом. Вибравши конкретну товарну стратегію, підприємство повинно „наповнити” її конкретним змістом — відповідною групою товарів, тісно пов'язаних між собою хоча би за однією ознакою:
• асоціативне (сумісне) застосування;
• загальний сегмент ринку;
• загальний канал розповсюдження;
• подібний діапазон цін.
Порядок формування асортименту товарів-продукції показаний на рис. 1.3.

(Рис. 1.3.) Послідовність формування товарного асортименту

Перевага надається товарному асортименту, який забезпечує протягом тривалого періоду часу постійне перевищення (або збалансованість) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, над потребами у фінансових ресурсах, необхідних для підтримання конкурентоспроможності підприємства.

1.2. Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.
Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства.
Загальна схема розроблення виробничої програми за умов наявності в складі підприємства підрозділів внутрішньої кооперації та підрозділів, що мають замкнений виробничий цикл і виготовляють продукцію безпосередньо на ринок, показана на рис. 1.4. У другому випадку розроблення планів виробництва підрозділів ґрунтується на їх планах продажу (поставки) продукції. Причому останні можуть випливати із плану продажу продукції підприємства (централізоване розроблення плану “зверху-вниз”) або остаточно його формувати (метод “знизу-вверх”), що передбачає самостійне формування підрозділами — центрами прибутку портфеля продажу продукції. Цей варіант планування близький до планування виробництва продукції самостійним підприємством і детального розгляду тут не потребує.
Коротко зупинимось на розробленні виробничої програми підрозділів, продукція яких не є кінцевою з позиції підприємства, тобто вони виготовляють окремі частини продукту (предметна спеціалізація) або виконують частину загального технологічного процесу (технологічна спеціалізація).
План виробництва охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальним обсягом у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на плановий період (рік, квартал, місяць) складається з переліку найменувань продукції, яку слід виготовити, та її обсяг у натуральному виразі. Це завдання конкретизується за часом виконання в оперативно-каледарних планах (планах-графіках).
При визначенні номенклатури й обсягу виробництва продукції підрозділами підприємства важливе значення має вирішення питання про співвідношення власного виробництва і купівлі на ринку окремих частин виробів (заготовок, деталей, вузлів, приладів тощо).

(Рис. 1.4.) Порядок розроблення виробничої програми підприємства

Ця проблема розв'язується з урахуванням таких чинників, як можливість власного виробництва (наявні виробничі потужності й кадри), якість виробів і їх вартість.
Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких установлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Виробнича програма випускних (складальних) цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства. В одиничному та серійному виробництвах для заготівельних та обробних цехів випуск продукції у номенклатурі встановлюється, як правило, у комплектах деталей на замовлення, виріб, складальну одиницю (вузол, агрегат). За масового виробництва цим цехам планується випуск заготівок і деталей за окремими найменуваннями.
З метою чіткого взаємоузгодження виробничі завдання цехам у натуральному виразі розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від випускних цехів до заготівельних. У плановому завданні кожного цеху враховуються поставки продукції (заготівок, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні. Цей загальний порядок розроблення виробничої програми цехів можна подати так:
Nв=Nп+Nс+Nн-Nф, (1.1)
де Nв — плановий випуск виробів у натуральному виразі в певному цеху;
Nп — поставка виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;
Nc — поставка виробів на склад готової продукції (як запчастини для сервісних центрів, продажу);
Nн, Nф — відповідно нормативний і фактичний міжцеховий запас цього виробу (для комплектації, у вигляді оборотного запасу та ін.).
У випадку тривалого виробничого циклу виготовлення продукції завдання встановлюються з випуску і запуску виробів. При цьому може виникнути потреба в корекції внутрішньоцехового незавершеного, виробництва. Покажемо це на простому прикладі виготовлення деталі — корпуса редуктора машини — заготівельним і механічним цехами для складального цеху. Планом заводу передбачено виготовити за квартал 500 машин. На одну машину потрібний один корпус редуктора. Крім цього, слід поставити 10 корпусів у свій сервісний центр і є замовлення іншого заводу на 50 заготівок корпусів. Оскільки машина випускається постійно, незавершене виробництво періодично коригується і підтримується на нормативному рівні. Складемо плани виробництва корпуса редуктора для цих цехів.

1.3. Зміст розроблення виробничої програми підрозділів підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва — це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.
Виробнича програма підприємства визначає структуру підприємства, спеціалізацію і темпи розвитку та є основним розділом його плану. Крім того, вона є основою розробки показників усіх інших розділів плану. У сільськогосподарських підприємствах ця програма охоплює виробничі програми з рослинництва, тваринництва і для промислових виробництв. Обґрунтування виробничої програми сільськогосподарського підприємства включає в себе планування структури посівних площ, поголів’я худоби і птиці, план виробництва і розподілу продукції певного асортименту, кількості і якості. Крім того, ця програма містить комплекс агрозоотехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (сорти, насіння, добрива, корми, сировина, засоби захисту рослин і тварин, меліорація і т. д.)
В основі обґрунтування виробничої програми підприємства лежить аналіз існуючої і планування перспективної виробничої структури, її характеризує система показників: структура валової і товарної продукції підприємства, структура посівних площ та поголів’я худоби і птиці.
Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв’язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу доробку, внутрішньогосподарські потреби чи на ринок, за
межі підприємства.
Загальна схема розроблення виробничої програми за умов наявності в складі підприємства підрозділів центрів-витрат та підрозділів, що мають замкнений виробничий цикл і виготовляють продукцію безпосередньо на ринок, показана на рис. 1.4.
У другому випадку розроблення планів виробництва підрозділів ґрунтується на їх планах продажу (поставки) продукції. Причому останні можуть випливати із плану продажу продукції підприємства (централізоване розроблення плану «зверху-вниз») або остаточно його формувати (метод «знизу-вверх»), що передбачає самостійне формування підрозділами — центрами прибутку портфеля продажу продукції. Цей варіант планування близький до планування виробництва продукції самостійним підприємством.
У підрозділах центрах-витрат план виробництва охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальним обсягом у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на плановий період (рік, квартал, місяць) складається з переліку найменувань продукції, яку слід виготовити, та її обсяг у натуральному виразі. Це завдання конкретизується за часом виконання в оперативно-каледарних планах (планах-графіках).
При визначенні номенклатури й обсягу виробництва продукції підрозділами підприємства важливе значення має вирішення питання про співвідношення власного виробництва і купівлі на ринку окремих виробничих ресурсів (заготовок, деталей, вузлів, приладів тощо).
Ця проблема розв’язується з урахуванням таких чинників, як можливість власного виробництва (наявні виробничі потужності й кадри), якість виробів і їх вартість.
Планово-облікові одиниці, у яких встановлюється завдання внутрішньогосподарським підрозділам, мають різний ступінь деталізації для різних підрозділів і типів виробництва.
Виробнича програма центрів-прибутку визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства. В центрах-витрат випуск продукції у номенклатурі встановлюється, як правило, у кількості продукції на замовлення, внутрігосподарських підрозділів.
З метою чіткого взаємоузгодження виробничі завдання підрозділам у натуральному виразі розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від центрів прибутку до заготівельних. У плановому завданні кожного підрозділу враховуються поставки продукції (сировини, деталей, комплектів тощо) підрозділам центрам-витрат, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні. Цей загальний порядок розроблення виробничої програми внутрішньогосподарських підрозділів можна подати так:
NВ= NП + NС + NН – NФ (1.2)
де NВ — плановий випуск виробів у натуральному виразі в певному внутрішньогосподарському підрозділі;
NП — поставка виробів наступним за технологічним циклом внутрішньогосподарським підрозділам;
Nс — поставка виробів на склад готової продукції (як запчастини для сервісних центрів, продажу);
NН, NФ — відповідно нормативний і фактичний міжцеховий запас цього виробу (для комплектації, у вигляді оборотного запасу та ін.)...

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Дані для розрахунку показників задачі побудуємо таблицю у якій будуть наведенні данні для рішення задачі:

(Таблиця 2.1)

Крім того є такі додаткові дані:
Частка робітників відрядників у чисельності виробничо-промислового персоналу становить 0,6
Дійсний фонд робочого часу одного працівника 1810 годин.
Коефіцієнт заробітної плати (для визначення нормативно-чистої продукції) дорівнює 0,46
Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, розподіляється між фондами таким чином (у відсотках)

Фонд матеріального заохочування на 100% використовується для виплати премій.
Додаткова заробітна плата становить 23% від основної заробітної плати
Двокімнатна квартира коштує приблизно 15 тис. г.о.
Годинні тарифні ставки:

2.1. Визначення виробничої програми підприємства

Виробнича програма підприємства - конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості на повний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років)
Для розрахунку виробничої програми у вартісних показниках необхідно насамперед визначити структуру ціни одиниці виробу.
Ціна – найпоширеніша категорія у ринковій економіці важливий компонент практики управління, головна складова ринкового механізму господарювання
Безпосередній розрахунок ціни товару при використанні витратної методології можна здійснювати за допомогою формули:
Ц= С+П=С+РС=С(1+Р) (2.1)
Ц – ціна одиниці товару, виробництво, якого буде здійснюватися за планом
С – собівартість одиниці продукції після освоєння виробничої потужності
Р – планова рентабельність продукції після освоєння виробничої потужності (у вигляді десятого дробу).
Звідси прибуток обчислюється за формулою:
П= Р*С (2.2)
Обчислимо ціну та прибуток на одиницю продукції

(Таблиця 2.2)
Визначення оптової ціни продукції

Товарна продукція – вартість виготовлених для продажу (відпуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів та послуг промислового характеру ...


(Таблиця 2.3)

Виробничий процес – це цілеспрямоване, по стадійне, перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена для споживання та і подальшого перероблення
У промисловості традиційно використовують натуральні показники: штуки, натуральні показники. Вимірювання обсягів у натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень та визначення потреби у певному асортименті.
Однак натуральні показники дають змогу визначити показники лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції спорідненого призначення використовують умовно-натуральні показники.
Система вартісних показників використовується для визначення обсягів реалізованої, товарної та валової продукції.

2.2. Визначення трудових ресурсів і ефективність їх використання

В Україні для підприємства та галузі продуктивність праці розраховують за формулою:
ПП=ТП/ПВП (2.11)
ПП – продуктивність праці
ТП – товарна продукція
ПВП – кількість промислово виробничого персоналу, яка визначається як частка від розподілу загальної трудомісткості виробничої програми (Твп) на дійсний фонд робочого часу одного середньоспискового робітника (1810)...

(Рис. 2.1.) Резерви зростання продуктивності праці

Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці на підприємствах розробляються програми управління продуктивністю.
Практика показує, що всі фактори взаємопов’язані та діють одночасно
Витрати на оплату праці при розрахунках її продуктивності можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями, середньообліковою чисельністю персоналу. Універсальним показником кількості витраченої праці може бути вартість витрат на виробництво та утримання персоналу.

2.3. Визначення виробничої потужності, виробничих фондів і ефективності їх використання

Виробнича потужність обчислюється: ...

(Таблиця 2.4)
Частка кожного виробу у загальній масі

(Рис. 2.2.) Схема виробничої програми підприємства

Формування виробничої потужності підприємства його розподіл ведеться під заздалегідь визначений плановий обсяг продукції, з певним випередженням у часі. Формування виробничої потужності наведене на рис. 2.2
Ефективність використання основних виробничих фондів визначається такими показниками, як фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність...

2.4. Складання собівартості товарної продукції та визначення її структури

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати.
Найбільшу вагу в загальному обсязі витрат мають витрати на виробництво.
Собівартість продукції – це виражені у грошовій формі сукупні витрати на підготовку та випуск реалізації продукції. Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві.
Показник собівартості застосовується для внутрішніх потреб підприємства, на яких величина залишків незавершеного виробництва не є стабільною величеною.
Структура собівартості – це по елементний її склад , обчислений у відсотковому значенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції
Склад собівартості продукції складається (Рис. 2.3).

(Рис. 2.3.) Структура собівартості продукції

Таким чином, при визначені собівартості реалізованої продукції необхідно врахувати виробничу собівартість реалізованої готової продукції та нерозподілені загально виробничі витрати.
Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних питань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно – економічних заходів тощо.
Для здійснення заходів щодо зниження собівартості необхідно визначити її структуру, тобто розрахувати внесок кожного елементу у загальну повну собівартість.
Розрахунок матеріальних витрат має вигляд: ...

(Таблиця 2.5.)
Кошторис виробництва продукції

2.5. Визначення цін на продукцію, формування та розподіл прибутку підприємства

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконаленням його матеріально – технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Величина прибутку характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.
Прибуток можна визначити за формулою:
г.о. (2.25)
де Пзаг – загальна сума прибутку, що надійде до підприємства після продажу товарної продукції, г.о.
ВПі – випуск продукції і-го найменування, шт.
Пі – прибуток, що заплановано у оптову ціну одиниці продукції і-го найменування, г.о.; визначається за показниками рентабельності продукції (п.11 додатку Д)
РМ – надходження від реалізації непотрібного майна, г.о.
Пзаг=79000*71,76+89000*44,75+30000*61,64+700000= 12200990 г.о.
Обчислимо чистий прибуток, за умови якщо він рівний 70% загального прибутку:
12200990 *70%=8540693,00 г.о.
Згідно до методичних вказівок проведемо розподіл прибутку:

(Таблиця 2.6)
Розподіл чистого прибутку

Фонди соціального розвитку і матеріального заохочування формуються лише за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві; фонд розвитку виробництва науки і техніки має і інші джерела (амортизаційні відрахування), тому його величину необхідно розраховувати:
(2.26)
Конов=4270346,50/(33000000-33000000*17%)=0,16 або 16%
Тобто у підприємства за рік є можливість оновити виробничі засоби за 19%, що є позитивним показником, оскільки оновлення обкладання та іншого завжди є позитивним моментом у роботі підприємства, за умови його економічної доцільності.
Раціональне та економне використання основних засобів – одне з найважливіших завдань підприємства. до основних виробничих засобів (фондів) відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва впродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми та переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

2.6. Виконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та соціальними фондами

Підприємство обов’язково сплачує до бюджету:
- податок на прибуток, який є прямим податком, оскільки має безпосередній вплив на підприємство і виплачується з його прибутку (доходу); базова ставка встановлення на рівні 25% від П
- акцизний збір, тобто непрямий податок, встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і включається до їхньої ціни
- податок на додану вартість також належить до непрямих податків, який виступає у формі частини новоствореної вартості, яка сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт чи надання послуг.
Сума акцизного збору, що сплачує підприємство як виробник підакцизного товару можна визначити за формулою: ...
Проведемо розподіл витрат на соціальне страхування, яке представлене третьою статтею кошторису на виробництво:

(Таблиця 2.7)
Розподіл витрат на соціальне страхування

Загальнообов’язковому державному старшуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах всіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
Основним джерелом коштів державного соціального страхування є внески роботодавців та застрахованих осіб. Розміри внесків щорічно встановлюються Верховною радою України у відсотках:
Для роботодавців – до суми фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим робітником, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян
Для фізичних осіб – до суми оподатковуваного доходу.
Внески на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання сплачує, як правило роботодавець.

2.7. Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві

Фонд матеріального заохочування, спрямований виключно на виплату премій за результати роботи за рік, розподіляються пропорційно заробітній платі. Тому середньомісячну заробітну плату для працівника підприємства можна розрахувати таким чином:
, г.о. (2.30)
де ЗПсер.п – середньомісячна заробітна плата працівника підприємства, г.о./чол.
ФЗППВП – фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, г.о.
ФМЗ – фонд матеріального заохочування, г.о.
ПВП – чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
Зсер.п.=(10795449,00*0,6+2562207,90)/(1990*12)=378,54 г.о.
Для визначення середньомісячної заробітної плати робітника підприємства необхідно розрахувати, скільки грошових одиниць премії припадає на одну грошову одиницю заробітної плати (“ціну розподілу премії”)...

(Рис. 2.5.) Склад основного фонду заробітної плати

При плануванні та аналізі рівня оплати праці та використання фонду заробітної плати на підприємствах обчислюється середньомісячної, середньо квартальної заробітної плати
Найбільш повною характеристикою, яка відбиває величину заробітної плати на підприємстві, у галузі чи економіці в цілому є середня місячна заробітна плата.

2.8. Виконання соціальної програми підприємства (забезпечення житлом)

Виконання соціальної програми підприємства стосується насамперед забезпеченням житлом тих працівників, для яких це вкрай необхідно.
За припущенням, що усі кошти фонду соціального розвитку будуть спрямовані на придбання житла, підприємство у змозі за рік придбати...

ВИСНОВКИ

Виробнича потужність підприємства — це його потенційна здатність (можливість) виготовляти певну кількість конкретної продукції в одиницю часу (рік, місяць). Вона формується через задіяння основних засобів і тому ефективність її використання одночасно відображає також і раціональність „віддачі" обладнання, виробничих площ, ...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про підприємства в Україні” № 887-12 від 27.03.91
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”, 1997 р.
3. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. – М.: Финансы и статистика, 1995.
4. Баканів М.И.,Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності: -М.: Фінанси і статистика, 1987. -287с.
5. Бандурка А.М., Черв'яків И.М.,Посылкина О.В. Финансовоэкономический аналіз: Підручник.-Харків: Університет внутрішніх справ, 2001.-344с.
6. Берзинь И.Э. “Экономика фирмы” М., ЧМПЭ, 1997.
7. Берзинь И.Э., Застрожнова Н.Н. “Сборник задач по курсу “Экономика машиностроительной промышленности”, М., “Высшая школа”, 1990 г.
8. Горфинкель В.Я. Купряков Э.Н. “Экономика предприятия”, М., “Юнити”, 1996 г.
9. Зайцев И.Л. “Экономика промышленного производства”, М., 1996 г
10. Житня И.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств К.:Вища шк. Головне видавництво. 1992.-198с..
11. Економіка підприємства / за ред. Покропивного С.Ф. К.1995;
12. Економіка підприємства / за ред. Шегди А.В. К.2002;
13. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств і об'єднань / Під ред. С. Б. Барнгольц., Г.М.Тация.- М.: Фінанси і статистика, 2003р.-408с.
14. Карлик Е. М. “Экономика машиностроения”, Ленінград, “Машиностроение”, 1985 г.
15. Покропивний С.Ф. “Економіка підприємства” в 2-х т. “Хвиля-Прес” К., 1995 р.
16. Разумов И.М. Емельянов А.Д. «Экономика машиностроительной промышленности» -- М., «Высшая школа», 1998
17. Райсберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Сучасний економічний словник - М.: ИНФРА, 2002р.-496 с.
18. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник .- 4-і изд. Перераб. і доп..- Мінськ : ТОВ "Нове знання", 2000р.-688с.
19. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навч. посібник. Київ, 2002.


 
загрузка...