Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Облік грошових коштів та цінних паперів
Українські реферати - Зовнішньоекономічна діяльність
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Облік грошових коштів та цінних паперів

ЗМІСТ

Вступ
1. Задачі обліку грошових коштів та цінних паперів
2. Законодавча база обліку грошових коштів та цінних паперів
3. Облік курсових різниць
4. Облік цінних паперів
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Також дивіться:
Курсова робота - Облік грошових коштів та аналіз грошових потоків підприємства
Курсова робота - Фінансовий облік грошових коштів

ВСТУП

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємств усіх форм власності як складової частини економічної інформації і управління. Управління підприємством вимагає систематичної інформації про операційну, інвестиційну і фінансову діяльність та пов’язані з такою діяльністю витрати, доходи і результати. Основним джерелом інформації є дані бухгалтерського обліку, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Розвиток економічних зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією підприємства. Ним є не лише працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємництвом, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки – при прийнятті рішення про надання кредитів, постачальники – при укладанні договорів про поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери – про можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес обліково-звітна інформація представляє також для працівників податкових служб, органів державної статистики й управління.

1. Задачі обліку грошових коштів та цінних паперів

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів та ін.), капіталу або інших економічних вигод для інвестора.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції і її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції».
За видами фінансові інвестиції поділяються на:
- вкладення до статутного капіталу інших підприємств (включаючи дочірні і спільні підприємства);
- придбання цінних паперів інших емітентів;
- надання позик іншим юридичним і фізичним особам;
- перерахування грошових коштів на депозитні рахунки.
Крім того, підприємства, які здійснюють спільну діяльність, у складі фінансових інвестицій відображають грошові кошти і вартість майна, переданих основному учаснику для ведення ним діяльності згідно з договором про спільну діяльність.
Фінансові інвестиції первинно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка складається з ціни їх придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.
Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.
Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.
На дату балансу фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) відображаються за справедливістю. Суми збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом обліку участі в капіталі) відображаються у складі інших доходів або інших витрат відповідно. Фінансові інвестиції поділяються на: довгострокові (строком більше одного року) і поточні (строком до одного року).

2. Законодавча база обліку грошових коштів та цінних паперів

Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність — можливість перетворення активів підприємства на готівкові кошти. У затвердженому Міністерством фінансів України П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” дається наведене нижче визначення грошових коштів.
Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.
Таким чином, грошові кошти включають кошти в касі й на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій.
Організацію прийняття, видачі та зберігання готівки в касі, а також оформлення касових операцій регламентує «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затверджене постановою Правління Національного банку України від 19. 02. 2001 р. № 72.
Касові операції оформляють прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджено наказом Міністерства статистики України від 15. 02. 1996 р. № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».
Порядок установлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19. 02. 2001 р. № 69, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12. 03. 2001 р. № 216/5407.
Довгострокові інвестиції — це інвестиції на період більше одного року, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який час.
Для обліку довгострокових фінансових інвестицій Планом рахунків передбачено активний рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», на якому відображається інформація про наявність і рух довгострокових інвестицій (вкладень) в цінні папери інших підприємств, в облігації державних і місцевих позик, в статутний капітал інших підприємств, створених на Україні і за кордоном. При цьому ведеться окремий облік фінансових інвестицій, які:
* надають право власності (внески до статутного капіталу, інвестиції в акції інших підприємств тощо);
* утримуються підприємством до їх погашення (інвестиції в боргові цінні папери — облігації державних і місцевих позик та ін.).
По дебету рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображають вартість інвестицій; по кредиту — їх вибуття (списання) або зменшення вартості, а також суми одержаних дивідендів від об'єктів інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом обліку участі в капіталі.
Облік на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведуть за субрахунками:
141 «Інвестиції пов'язаним стромам за методом обліку участі в капіталі»;
142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;
143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».
Аналітичний облік ведуть за видами довгострокових інвестицій і об'єктами інвестування.
Інвестиції до статутного капіталу інших підприємств можуть здійснюватися шляхом придбання цінних паперів (зокрема, акцій) або, за домовленістю, шляхом внесення майна в оплату акцій (основних засобів, нематеріальних активів тощо).
Оплата придбаних акцій грошовими коштами відображається записом по дебету рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» і кредиту рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках».
Валютні кошти перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом НБУ, що діяв на день перерахування валюти за придбані акції.
Передача до статутного капіталу іншого підприємства основних засобів в оплату акцій в бухгалтерському обліку підприємства-інвестора відображається записом по кредиту рахунка 10 «Основні засоби» (на балансову вартість переданих об'єктів) і дебету рахунків:
131 «Знос основних засобів» {на суму нарахованого зносу); 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів».
Оприбуткування придбаних активів відображається за їх справедливою вартістю по дебету рахунка 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» і кредиту рахунка 746 «інші доходи від звичайної діяльності».
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» застосовуються два методи обліку фінансових інвестицій:
• за справедливою вартістю;
• за методом участі в капіталі.
Довгострокові фінансові інвестиції за справедливою вартістю відображаються, коли:
* інвестиції придбані і утримуються виключно з метою їх подальшого продажу протягом короткого періоду;
* асоційоване (або спільне) підприємство здійснює свою діяльність в умовах, які суттєво обмежують його здатність передавати засоби інвестору (учаснику спільного підприємства) протягом періоду, що перевищує 12 місяців.
Довгострокові фінансові інвестиції в дочірні підприємства відображаються материнським підприємством за справедливою вартістю, якщо вони виключаються при консолідації фінансових звітів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність».
Дивіденди по довгострокових фінансових інвестиціях визнаються інвестором в періоді, в якому вони були оголошені підприємством — об'єктом інвестування.
В бухгалтерському обліку інвестора облік довгострокових фінансових інвестицій за справедливою вартістю відображається в такому порядку(табл.1).

Таблиця 1.
Облік довгострокових фінансових інвестицій за справедливою вартістю


Приклад.
Підприємство інвестувало на придбання 1000 акцій іншого підприємства (по 30 грн., за акцію) — 30 000 грн. (справедлива вартість однієї акції 30,6 грн.). У звітному періоді отримані дивіденди по акціях від об'єкта інвестування — 4500 грн. (15%-від номінальної вартості акцій — 30 000 грн.). Підприємством продано 600 акцій за ринковою вартістю 35 грн. за одну акцію на суму 21 000 грн.
В бухгалтерському обліку підприємства-інвестора зазначені операції будуть відображені в такому порядку (табл. 2).

Таблиця 2.
Облік довгострокових фінансових інвестицій за справедливою вартістю за справедливою вартістю

3. Облік курсових різниць

Облік курсових валютних різниць. Значне місце в обліку валютних операцій займають операції по виявленню і відображенню курсових різниць. Курсові різниці по операціях з іноземною валютою визначаються як різниця між оцінкою валютних активів і пасивів на дату реєстрації їх в бухгалтерському обліку і оцінкою на дату фактично проведеного розрахунку (надходження, сплати валютних коштів) або на дату складання фінансової звітності.
До найбільш поширених випадків виникнення курсових різниць належать:
• різниця між оцінкою дебіторської заборгованості за курсом на день її виникнення (виписки розрахункових документів, митного оформлення) і на день одержання грошових коштів;
• різниця між оцінкою кредиторської заборгованості на день її виникнення і на день погашення при придбанні товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг);
• погашення банківських кредитів — різниця між сумою на день одержання кредиту і на день його погашення;
• оплата виданих векселів — різниця між оцінкою кредиторської заборгованості, забезпеченою векселями, за курсом на день виписки векселя і на день погашення та ін.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» введено поняття монетарних і немонетарних статей. Зміни стосуються особливостей відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності операцій, пов'язаних з одержанням (або перерахуванням) авансів, а також обміном в порядку бартеру товарів (робіт, послуг).
До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті та їх еквіваленти, а також дебіторська і кредиторська заборгованість, що буде погашена грошовими коштами (або їх еквівалентами). Курсові різниці по монетарних статтях відображаються в бухгалтерському обліку при погашенні заборгованості (здійсненні розрахунків) і на дату балансу.
Якщо ж заборгованість виникла в результаті авансових платежів (отриманих або наданих передоплат в іноземній валюті), тобто надходження (оплати) грошових коштів до настання факту оприбуткування або реалізації товарів (робіт, послуг), то така заборгованість належить до немонетарних статей. Немонетарною є також заборгованість по бартерних зовнішньоекономічних договорах.
При погашенні немонетарних статей (наприклад, кредиторської заборгованості, яка виникла внаслідок отримання авансу в іноземній валюті від нерезидента) шляхом поставки товарів (робіт, послуг) дохід визначається виходячи з курсу НБУ на день отримання авансу. Отже, по немонетарній заборгованості курсові різниці в бухгалтерському обліку не виникають.
Курсові різниці, які виникли в результаті перерахунку активів і зобов'язань, пов'язаних з операційною діяльністю, відображаються у складі інших операційних доходів і витрат (відповідно на рахунках 714 «Дохід від операційної курсової різниці» і 945 «Втрати від операційної курсової різниці»).
Доходи і витрати по активах і зобов'язаннях фінансової і інвестиційної діяльності, що виникли в результаті зміни курсу національної валюти до іноземної, відображаються в складі інших доходів і витрат (на рахунках 744 «Дохід від коопераційної курсової різниці» і 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»).
На суму позитивної курсової різниці, що виникла в процесі операційної діяльності, в бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 714 «Доходи від операційної курсової різниці» і дебету рахунків:
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при надходженні валютних коштів від іноземних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги);
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» (при оплаті нерезидентам придбаних по імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);
622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті»,
512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті» (при оплаті коротко- і довгострокових векселів, що були видані в іноземній валюті);
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»,
502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» (при погашенні коротко- і довгострокових кредитів, які були одержані в іноземній валюті) та ін.
Негативні (від'ємні) курсові різниці обліковуються в складі витрат операційної діяльності підприємства і відображаються записом по дебету рахунка 945 «Втрати від операційної курсової різниці» в кореспонденції з кредитом рахунків:
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при оплаті раніше одержаних по імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);
362 «Розрахунки з іноземними покупцями» (при надходженні валютних коштів від іноземних покупців за відвантажені на експорт товари, виконані роботи) тощо.
В аналогічному порядку відображають курсові різниці від переоцінки активів (майна) при складанні фінансової звітності, тобто різниці між оцінками окремих видів активів на дату реєстрації їх в бухгалтерському обліку і на дату складання звітності. При цьому переоцінці підлягає не все майно (активи) підприємства, а тільки монетарні статті — статті грошових коштів в іноземній валюті, а також інших активів і зобов'язань, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошових коштів або їх еквівалентів.
В загальному вигляді такі статті характеризують готівкові валютні кошти або кошти, що підлягають до отримання або оплаті. До монетарних статей відносять: залишки грошових коштів на валютних рахунках і в касі підприємства, а також грошові кошти в дорозі і платіжні документи в інвалюті (векселі, чеки, акредитиви); грошові документи в інвалюті (авіаквитки та ін.); фінансові вкладення в цінні папери в інвалюті (акції, облігації, сертифікати); дебіторська і кредиторська заборгованість в інвалюті (по розрахунках з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та ін.); заборгованість по кредитах банків та інших позиках в інвалюті.
Тобто курсові різниці обчислюються за сумами і операціями, які відображаються на рахунках: 302, 312, 314, 332, 334, 342, 362, 502, 512, 602, 622, 48 та деяких інших.
Необхідність переоцінки зазначених статей викликана тим, що в балансі вони повинні відображатися в сумах, які визначаються шляхом перерахування іноземної валюти в національну валюту України (гривні) за офіційним курсом НБУ, що діяв на день складання звітності.
Відповідно до пп. 7.3.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в цілях оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що значиться в обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивні чи негативні різниці між результатами такого перерахунку і балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості з 01.01.2003 р. не включаються у валові доходи або валові витрати платника податку.
Майно підприємства, придбане за рахунок коштів в інвалюті при складанні звітності не переоцінюється (основні засоби, нематеріальні активи, запаси, сплачені або отримані аванси за товарно-матеріальні цінності та інші немонетарні активи). Не підлягають переоцінці також пасиви підприємства (крім кредиторної заборгованості в інвалюті і заборгованості по кредитах банків, а також суми залишків цільового фінансування із бюджету в іноземній валюті). Тобто курсові різниці не визначаються по рахунках: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал» та ін. Вони відображаються в поточному обліку і звітності в сумах, обчислених шляхом перерахування інвалюти в національну валюту України за курсом НБУ на дату зарахування цих активів і пасивів на баланс підприємства.

4. Облік цінних паперів

Бухгалтерський облік операцій із цінними паперами організації України здійснюють відповідно до інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 30.12.97 за №466.
Інструкція визначає порядок обліку операцій з придбання, продажу, рефінансування, розміщення та випуску цінних паперів.
За формою випуску цінні папери поділяються на такі види:
* цінні папери в документарній формі;
* цінні папери у вигляді електронних записів
За видами сплати доходу цінні папери поділяють на дві категорії.
* Цінні папери з визначеним прибутком, які:
- дають процентний дохід (купонні цінні папери);
- не дають процентного доходу (цінні папери з нульовим купоном).
* Цінні папери з невизначеним прибутком (акції та цінні папери, що засвідчують право на паї) [3].
Сукупність придбаних (отриманих) цінних паперів, право власності, користування та розпорядження якими належить установі та які згруповано за типами і призначенням, називають портфелем цінних паперів (ЦП).
Загальний балансовий портфель ЦП розподіляється на:
* портфель торговельних цінних паперів;
* портфель цінних паперів на продаж;
* портфель цінних паперів на інвестиції.
Віднесення тієї чи іншої групи цінних паперів до відповідного портфеля залежить від намірів та реальних можливостей банку.
Наміри — це первинні міркування організації в момент придбання ЦП щодо напрямів їх дальшого використання. Відповідно до цього фактора торговельними вважають цінні папери, придбані для отримання прибутку внаслідок короткострокових коливань їхньої ціни. Певна річ, до цієї групи не належать цінні папери, що не обертаються на активному ринку, а також ті, корисність яких дедалі зменшуватиметься.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» в Україні можуть випускатися та обертатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх державних і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.
Облік прав власності на цінні папери, що випущені у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів, здійснюється в кількісному вираженні на спеціальних рахунках.
Акція - це безстроковий цінний папір, який засвідчує внесок до статутного капіталу акціонерного товариства та дає право на отримання частини доходу акціонерного товариства у вигляді дивідендів, а також на участь в управлінні товариством.
Розрізняють привілейовані та прості (звичайні) акції. Від звичайної акції привілейована відрізняється тим, що сума дивідендів за нею фіксована та складає визначений відсоток від номінальної вартості акції, тобто не залежить від поточного прибутку підприємства. Величина дивідендів за звичайними акціями нефіксована та залежить від отриманого прибутку і рішення зборів акціонерів. При ліквідації підприємства власник привілейованої акції має переважне право у відношенні до держателя звичайних акцій на отримання частини майна акціонерного товариства відповідно до своєї частки у майні підприємства, вираженою кількістю акцій. У випадку недостатності прибутку виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок фондів підприємства [7.55].
Облігація - це цінний папір, який засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін, з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачено умовами випуску [4.62].
Облігації можуть випускатися як Урядом та місцевими органами влади, так і окремими підприємствами.
Облігації можуть бути як іменними, так і на пред'явника, процентними та процентними (цільовими), що вільно обертаються на ринку і з обмеженим обігом. За формою виплати доходу облігації поділяються на: облігації з фіксованою купонною ставкою, з плаваючою купонною ставкою, безкупонні.
Безкупонні облігації реалізуються фізичними та юридичними особами на добровільних засадах за ціною, яка нижче їх номінальної вартості, ниця між ціною придбання і номінальною вартістю облігацій, яка відшкодовується власнику при погашенні, становить дохід з облігацій.
Казначейські зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу.
Особливим видом є казначейські векселі - векселі, які видаються рахунок фінансування витрат державного бюджету (за винятком витрат на оплату праці та інших грошових виплат населенню) за згодою відповідного отримувача коштів з державного бюджету.
Векселедавцем і платником за казначейськими векселями, які випущені для фінансування витрат державного бюджету, виступає Головне управління Державного казначейства, яке щомісячно публікує інформацію про умови випуску та погашення казначейських векселів.
Казначейські векселі можуть використовуватися з метою:
* погашення кредиторської заборгованості (за згодою відповідних кредиторів);
* продажу юридичним особам-резидентам;
* застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами згідно із законодавством про заставу;
* зарахування в оплату податків до державного бюджету за бажанням власника векселя.
Депозитний сертифікат це свідоцтво банку про терміновий процентний внесок, що засвідчує право вкладника (тільки юридичної особи) на одержання після встановленого терміну суми внеску та відсотків за ним. Він повинен відповідати наступним умовам: обмежений строк інвестиції (граничний - 1 рік); гарантована величина доходу на інвестицію (як правило, у відсотках від суми інвестиції).
Депозитні сертифікати може випускати тільки банк у письмовій формі, вони не можуть бути розрахунковим або платіжним засобом за товари та послуги, виконання зобов'язань за сертифікатами можливе лише в грошовій формі; вони не випускаються без повної передоплати їх номінальної вартості, суворо формалізовані та передбачають заповнення всіх обов'язкових реквізитів (відсутність хоча б одного робить сертифікат недійсним).
Депозитні сертифікати часто застосовуються як короткострокові фінансові інвестиції, адже вони гарантують відносно високий дохід і є досить ліквідними коштами.
Також треба визначити основні показники цінних паперів.
Акція має номінальну, емісійну та курсову вартість.
Номінальна вартість — вартість, зазначена на бланку акції, яка визначає розмір капіталу акціонера.
Емісійна вартість — вартість, за якою здійснюється первинний продаж акцій.
Курсова вартість — вартість акцій на визначену дату, за якою їх можна купити або продати.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного капіталу або на всю вартість майна державного підприємства (в разі перетворення його на акціонерне товариство).
Порядок реєстрації та випуску акцій та облігацій підприємств регулює Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств та облігацій підприємств, затверджене наказам Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20. 09. 1996 р. № 210 у редакції від 09. 02. 2000 р. № 18.
За випуск цінних паперів (акцій) емітент сплачує державне мито до місцевого бюджету в розмірі 0,1% від номінальної вартості емісії. За несплату мита стягується штраф — 10% від нарахованого до сплати мита і пеня - 0,2% за кожний день прострочення.
Бланк акцій містить такі реквізити: фірмову назву АТ; назва цінного паперу — «Акція»; серію і порядковий номер; дату випуску; вид (проста або привілейована акція); номінальну вартість акції; ім'я власника (для іменної акції); розмір статутного капіталу товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються; термін виплати дивідендів; підпис уповноваженої особи.
Акції можуть бути видані одержувачу тільки після повної оплати їх вартості. Однак переважно акції на руки власникам не видаються. Замість них акціонери отримують один або декілька сертифікатів — документів, що засвідчують їх права на певну кількість цінних паперів. Бланк сертифіката містить такі реквізити: назву емітента (товариства, підприємства, що випустило акції); кількість акцій, на які видано сертифікат; ім'я власника сертифіката; найменування агента з реєстрації та реєстраційний номер; підписи осіб, уповноважених АТ засвідчувати сертифікати.
На субрахунку 421«Емісійний дохід» відображають різницю між продажною та номінальною вартістю первісне розміщених акцій.

ВИСНОВКИ

Підприємству у процесі його діяльності потрібна готівка для термінових розрахунків з клієнтами, для оплати витрат, виплати заробітної плати працівникам та ін. Готівка є абсолютно ліквідним активом і через це нерідко розкрадається. Тому необхідні постійний контроль за своєчасним і правильним оформленням касових документів та їх обробкою, регулярна інвентаризація каси.
Готівковий виторг від реалізації товарів (робіт, послуг), підприємства і фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності (в тому числі й на оплату праці та виплату дивідендів чи доходу).
З цією метою вони можуть використовувати і готівку з каси банку. При цьому підприємства і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності повинні забезпечувати систематичну й повну сплату податків і внесення обов'язкових платежів до державних цільових фондів у порядку і в строки, визначені чинним законодавством.
Постановою Верховної Ради України від 22. 09. 1995 р. № 342 схвалено «Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України», головна мета якої — становлення ефективного і справедливого ринку цінних паперів в Україні та його інтегрування у світові фондові ринки.
Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18. 06. 1991 р. визначено такі види цінних паперів, що можуть випускатися і обертатися в Україні: акції, облігації державних та місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кредісов А. І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю, Київ 1998 р
2. Лидерт П. Экономика мирохозяйственных связей, Москва, 1992 р.
3. Международная торговля: финансы и страхование, Киев, 1994
4. Смирнов А., Красавина Л. Международный кредит: формы и условия, Москва, 1995 р.
5. Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли, Москва, 1993 р.

 

 
загрузка...