Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Виробниче навчання. Організація виробничого навчання
Українські реферати - Правознавство
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Виробниче навчання. Організація виробничого навчання

ЗМІСТ

Вступ
1. Організація та здійснення виробничого навчання
2. Оплата праці працівників, які поєднують роботу з навчанням
3. Відпустки
4. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Категорія працівників, які поєднують роботу з навчанням, має досить питому вагу в загальній системі трудових ресурсів України. Причому, цю категорію в основній своїй масі складає молодь. Для них проблеми поєднання (суміщення) праці й навчання є не стільки теоретичними, скільки практичними, тому в роботі аналізується гл. ХІV КЗпП України, ЗУ “Про відпустки” (відносно відпусток, що надаються в зв’язку з навчанням). Використовується досвід інших країн, розкриваються проблеми суміщення праці й навчання в сучасних економічних умовах.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

В статті 201 КЗпП визначається:
«Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи».
Стаття, що формулюється, формулює обов'язок власника організовувати індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства. Проте, цей обов'язок не може бути кваліфікований як такий, якому кореспондує суб'єктивне право працівників. Із ст. 201 КЗпП не випливає також конкретний юридичний обов'язок підприємства перед територіальною громадою, органами місцевого самоврядування, місцевими органами державної виконавчої влади організувати виробниче навчання працівників, особливо молоді, або суб'єктивне право цих органів вимагати від підприємства виконання цього обов'язку.
Обов'язок власника (підприємства), що розглядається, може бути кваліфікований як елемент його правового статусу, але такі обов'язки можуть стати чинним елементом системи правового регулювання лише за умови, що вони доповнюються конкретними юридичними обов'язками, яким у правовідносинах кореспондують суб'єктивні права тих чи інших суб'єктів. Ними можуть бути і працівники, та інші суб'єкти, в тому числі органи виконавчої влади і місцевого самоврядування. На основі статті, що коментується, в колективному договорі можуть формулюватися правила нормативного характеру і зобов'язальні умови.
Як і всі обов'язки (права) такого роду, обов'язок, що розглядається, не має механізму забезпечення, зокрема заходами юридичної відповідальності.
Підприємства, установи, організації мають право здійснювати професійну підготовку працівників лише за умови одержання ліцензії (абзац шостий частини першої ст. 7 Закону "Про професійно-технічну освіту"; п. З Порядку ліцензування освітніх послуг).
У статті 202 Створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням, говориться, що працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
Обов'язок власника створювати працівникам, які проходять виробниче навчання без відриву від виробництва, необхідні умови для поєднання роботи з навчанням, також переважно не може розглядатися як норма прямої дії, яка формулює юридичний обов'язок, якому у правовідносинах кореспондує суб'єктивне право працівника або іншого конкретного суб'єкта. Ця норма може служити базою для конкретних правил нормативного характеру і зобов'язальних умов, які можуть включатися до колективного договору. Крім того, ст. 202 КЗпП виконує такі функції: а) є базою для правотворчості, особливо підзаконної; б) допомагає краще зрозуміти зміст конкретних обов'язків підприємства щодо цього, які виникають на основі відповідних юридичних фактів, які породжують одночасно й зустрічне суб'єктивне право.
Водночас можливі ситуації, коли на основі ст. 202 КЗпП працівником може бути пред'явлена конкретна вимога до власника. Так, законодавство прямо не забороняє направляти у відрядження осіб, які поєднують роботу з навчанням. Направлення працівника у відрядження у дні, коли, наприклад, проводяться заняття у вечірньому навчальному закладі, в якому навчається працівник, саме і буде порушенням власником обов'язку, передбаченого ст. 202 КЗпП. Посилаючись на цю статтю, працівник, який навчається в навчальному закладі (не відрахований із складу тих, хто навчається), хоч би він і не належав до категорії тих, хто успішно навчається, не повинен прямо відмовлятися від виконання розпорядження власника про відряджання, але вправі звернутися із заявою до органу по розгляду трудових спорів із проханням покласти на власника обов'язок створити умови для поєднання роботи з навчанням, не направляти надалі працівника у відрядження, крім випадків крайньої необхідності. Слід, однак, враховувати, що відсутність в законодавстві про працю розгорнених положень про способи захисту прав приводить до того, що органи з розгляду трудових спорів виявляють нерозуміння такого роду вимог.
Працівник, який навчається в закладах освіти без відриву від виробництва, але не належить до категорії тих, хто успішно навчається, не має в деяких випадках права на оплачувану відпустку, оскільки такі відпустки надаються тільки тим, хто успішно навчається (ст. 213, 216 КЗпП). У подібних випадках працівник вправі на підставі ст. 202 КЗпП вимагати надання йому відпустки без збереження заробітної плати з метою участі в тих навчальних заходах, для яких тим, що успішно навчаються, надається додаткова оплачувана відпустка. Та обставина, що частина друга ст. 84 КЗпП і ст. 26 Закону "Про відпустки" [159] обмежує тривалість відпустки без збереження заробітної плати, не зачіпає ст. 202 КЗпП, яка встановлює спеціальне правило, що підлягає застосуванню переважно перед іншими нормами законів.
В статті 203 КЗпП стверджується: «При підвищенні кваліфікаційних розрядів або при просуванні по роботі повинні враховуватись успішне проходження працівниками виробничого навчання, загальноосвітня і професійна підготовка, та успішне проходження працівниками навчання в закладах освіти».
Правило ст. 203 КЗпП сформульоване не зовсім чітко. У ньому міститься досить зрозуміле формулювання гіпотези правової норми - "при підвищенні кваліфікаційних розрядів або при просуванні по роботі". Однак диспозиція (обов'язок власника) законодавцем сформульована таким чином, що зводить правило, що аналізується, до рівня декларації. Справді, законодавець міг записати, що якась категорія працівників має суб'єктивне право на переважне перед іншими працівниками підвищення кваліфікаційних розрядів або просування по роботі. Однак же він записав "повинні враховуватись" ("успішне проходження працівниками виробничого навчання, загальноосвітня і професійна підготовка та успішне проходження працівниками навчання в закладах освіти"). "Повинні враховуватись" зазначені обставини - це аж ніяк не означає, що не можуть враховуватися інші обставини. Вони (інші обставини) можуть враховуватися, у тому числі і переважно перед обставинами, зазначеними в ст. 203 КЗпП.
Зазначене формулювання ("повинні враховуватись") не виключає пред'явлення працівником позову в захист свого права на просування по роботі. Однак можливості власника для захисту проти такого позову майже в будь-якому випадку будуть кращими, ніж можливості працівника захистити своє право.
Стаття 204 Здійснення виробничого навчання в робочий час, визначає:
«Теоретичні заняття і виробниче навчання при підготовці нових робітників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання провадяться в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працівників відповідних віку, професій і виробництв».
Розглядаючи договір між працівником і підприємством (власником) про виробниче учнівство як різновид трудового договору, законодавець, природно, обмежує час, протягом якого провадяться теоретичні заняття і виробниче навчання при підготовці нових робітників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного або курсового навчання, встановленою законодавством тривалістю робочого часу для працівників відповідних віку, професії, виробництва.
Диференціація тривалості робочого часу за критерієм віку ускладнює комплектування груп для виробничого навчання. Проте залучення неповнолітніх до занять після закінчення встановленої для даної категорії працівників тривалості робочого часу є грубим порушенням трудового законодавства.
У статті 205 Неприпустимість залучення до роботи, що не стосується спеціальності, яка вивчається, стверджується:
«В період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівники не можуть використовуватись на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яка вивчається ними».
Стаття, що коментується, формулює правило, яке забороняє в період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям використовувати працівників на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яка ними вивчається.
Формулювання ст. 205 КЗпП виключає будь-які угоди між власником і працівником з приводу визначення кола робіт, до яких може залучатися працівник у період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям,
Дія ст. 205 КЗпП поширюється лише на трудові та пов'язані з ними відносини. На відносини щодо навчання, не пов'язані з трудовими, її дія не поширюється. Учні закладів професійно-технічної освіти, вищих навчальних закладів на захист своїх відповідних прав посилатися на ст. 205 КЗпП не можуть.
Виходячи із статті 206 Надання роботи у відповідності з набутою кваліфікацією, визначаємо, що робітникові, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється кваліфікація відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника і надасться робота відповідно до набутої ним кваліфікації та присвоєного розряду.
Право на присвоєння кваліфікації відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик виникає в робітника за умови успішного закінчення виробничого навчання. Здача кваліфікаційного іспиту, результати якого оформляються у встановленому порядку, є підставою для видання наказу про присвоєння працівникові кваліфікаційного розряду. Про присвоєння працівникові, який успішно пройшов виробниче навчання, кваліфікаційного розряду за відповідною спеціальністю робиться запис у трудовій книжці з посиланням на номер і дату наказу (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників). Право присвоєння кваліфікації робітникам мають лише ті підприємства, які у встановленому порядку отримали відповідну ліцензію (п. З Порядку ліцензування освітніх послуг).
Право вимагати надання роботи відповідно до набутої спеціальності і присвоєного розряду є суб'єктивним правом, яке захищається у встановленому порядку. Водночас і власник не позбавляється права захищатися, наприклад, шляхом скорочення відповідної штатної одиниці. Правда, скорочення буде проблематичним, якщо кваліфікаційний розряд за відповідною спеціальністю присвоєно працівникові, направленому на підприємство на виробниче учнівство і роботу в рахунок квоти, оскільки ліквідація робочого місця в такому випадку можлива тільки за погодженням з державною службою зайнятості (п. 13 Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту).

2. ОПЛАТА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ

Стаття 207. Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям, визначає:
«За час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством».
Стаття, що коментується, відсилає до спеціального законодавства, яке повинне визначати порядок оплати праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншій спеціальності. Особливий порядок оплати праці при виробничому навчанні безпосередньо на підприємстві встановлено Положенням про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій]. Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.
У разі індивідуального навчання професій робітників з відрядною оплатою праці праця учнів оплачується в таких розмірах: за перший місяць навчання - у розмірі 75 відсотків; за другий - 60; за третій - 40; за четвертий і всі наступні місяці до закінчення терміну навчання, передбаченого програмою - 20 відсотків встановленої на підприємстві тарифної ставки першого (іншого нижчого розряду, якщо відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик за даною професією немає першого розряду) розряду відповідної професії. Крім того, за виготовлену придатну продукцію учням нараховується заробітна плата за діючими на підприємстві нормами і розцінками.
У разі індивідуального навчання професій робітників з почасовою оплатою праці оплата праці учнів провадиться в таких розмірах: за перший і другий місяці навчання - у розмірі 75 відсотків; за третій і четвертий - 80; за всі наступні місяці аж до закінчення навчання відповідно до програми - 90 відсотків установленої на підприємстві тарифної ставки першого (іншого нижчого) розряду відповідної професії.
Такий же порядок оплати діє при навчанні професій робітників з відрядною оплатою праці, якщо виробниче навчання здійснюється на устаткуванні, на якому працюють ті, хто навчає.
У разі навчання в бригадах оплата праці учнів провадиться в таких розмірах: за перший місяць навчання - у розмірі 75 відсотків; другий - 60; третій - 40; за четвертий і всі наступні місяці до закінчення терміну навчання, передбаченого програмою, - 20 відсотків установленої на підприємстві тарифної ставки першого (іншого нижчого) розряду відповідної професії. Крім того, починаючи з другого місяця навчання, учням з відрядного заробітку бригади провадиться доплата до 100 відсотків установленої на підприємстві тарифної ставки першого (чи іншого нижчого) розряду.
Якщо учні включаються до складу бригади, яка працює на агрегаті, що виключає збільшення випуску продукції у зв'язку із збільшенням кількості працівників у бригаді, оплата праці учнів провадиться за правилами, встановленими для навчання професій з почасовою оплатою праці.
Оплата праці учнів, які навчаються за професіями робітників, яким відповідно до законодавства встановлені місячні оклади, провадиться виходячи з установленого на підприємстві мінімального місячного окладу в порядку, встановленому для тих, хто навчається професій з почасовою оплатою праці.
За час перекваліфікації або навчання робітників нової професії з урахуванням потреб виробництва оплата провадиться за перший місяць у розмірі 100 відсотків; другий - 70; третій - 40 відсотків середнього заробітку за попередньою роботою. Крім того, починаючи з другого місяця перекваліфікації (навчання) робітники мають право на оплату виготовленої ними придатної продукції за діючими на підприємстві нормами і розцінками.
У разі навчання зазначених робітників на устаткуванні, на якому працюють самі ті, хто навчає, оплата за весь період навчання, передбачений програмою, провадиться в розмірі середнього заробітку за попередньою роботою.
Уже сама назва Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій показує, що виплати за період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій правотворчий орган відносить до категорії заробітної плати. На оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій поширюють правила про мінімальну заробітну плату.
Істотні особливості встановлені для оплати праці учнів за час їх навчання професій робітників, зайнятих на підземних роботах, а також для оплати праці робітників за час їх навчання інших професій зазначених робітників:
- За час навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчається, провадиться почасове з розрахунку 50 відсотків тарифної ставки, встановленої для робітників, які мають нижчий розряд за професією, яку освоюють ті, хто навчається. Після закінчення навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчається, провадиться згідно з діючими на підприємстві нормами і розцінками.
Якщо при цьому заробіток тих, хто навчається, складає менше 50 відсотків тарифної ставки нижчого розряду за професією, що її освоюють ті, хто навчається, протягом перших двох місяців (після закінчення навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками) провадиться доплата до 50 відсотків зазначеної тарифної ставки. Починаючи з третього місяця навчання оплата праці провадиться без будь-яких доплат. При цьому пропонується виконану тими, хто навчається, роботу враховувати окремо. Забороняється роботу, яка виконана тими, хто навчається, включати в рахунок виробітку тих робітників, що навчають професії.
- У разі потреби оплата праці робітників, що навчаються індивідуально професій з відрядною оплатою праці, провадиться почасово з розрахунку 50 відсотків тарифної ставки нижчого розряду за професією, яку освоює той, хто навчається (у тому ж розмірі, як і за період навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками). Оплата в такому розмірі провадиться протягом двох місяців навчання професії, що обчислюються з дня закінчення навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками. Після закінчення цього строку оплата провадиться за діючими нормами і розцінками.
- При навчанні в складі виробничих бригад і неможливості визначення обсягу індивідуально виконаних робіт, для розподілу бригадного заробітку між членами бригади особам, що проходять перекваліфікацію або навчання нових професій, на перші два місяці встановлюється тарифна ставка, що дорівнює 60 відсоткам тарифної ставки, встановленої на підприємстві для робітників найнижчого розряду за професією, яку освоюють ті, хто навчається, а за наступні місяці - 80 відсотків. При цьому для визначення відсотка виконання бригадою норми виробітку ці норми для тих, хто навчається, встановлюються в розмірі 60 відсотків діючих норм у перші два місяці і 80-у наступні.
- При навчанні професій робітників з почасовою оплатою праці за час навчання, встановлений належне затвердженими навчальними планами (до одержання самостійного робочого місця), виплачується 50 відсотків тарифної ставки нижчого розряду за професією, яку освоюють ті, хто навчається. Якщо до закінчення встановленого строку навчання робітник переводиться на самостійну роботу, до закінчення цього строку йому виплачується 80 відсотків зазначеної вище тарифної ставки.
- При навчанні робітників, зайнятих на підземних роботах, інших професій, що відносяться до професії робітників, зайнятих на підземних роботах, встановлені такі правила:
а) вони "можуть бути" звільнені від основної роботи на весь строк виробничого навчання. Варто звернути увагу на ту обставину, що законодавство не зобов'язує звільняти від основної роботи, а інше допускає таку можливість;
б) оплата праці провадиться за діючими нормами та розцінками;
в) не більше ніж на період тривалістю два місяці, провадиться доплата до середнього заробітку за попередньою роботою.
- Для осіб, які навчаються (незалежно від того, має місце первинне навчання або навчання інших професій) професій робітників, зайнятих на підземних роботах, встановлена ще одна додаткова гарантія: оплата їх праці за період навчання в будь-якому випадку не може бути нижчою тарифної ставки першого розряду найбільш низько оплачуваної професії на підприємстві.

3. ВІДПУСТКИ

Стаття 211. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах, стверджує, що працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:
1) випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів;
2) випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні;
3) перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6
Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.
Стаття, що коментується, визнає право на додаткову відпустку у зв’язку з навчанням за працівниками, які здобувають середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.
На період випускних іспитів у старшій школі працівникам надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 23 календарних дні (п. 2 частини першої ст. 1З Закону "Про відпустки"). Старша школа - це школа третього ступеня, яка забезпечує повну середню освіту (ст. 36 Закону "Про освіту"), так що випускні іспити в цій школі відповідають випускним іспитам в XI класі (за термінологією, що використовувалася раніше).
На період випускних іспитів в основній школі працівникам надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів. Основна школа - це школа другого ступеня, "яка забезпечує базову середню освіту" (ст. 36 Закону "Про освіту"). Випускні іспити в основній школі - це, за термінологією, що використовувалася раніше, випускні іспити в 9 класі.
На відміну від раніше чинної редакції ст. 211 КЗпП, яка лише допускала можливість надання відпустки на період здачі перевідних іспитів у 5,6,7,9110 класах за рахунок скорочення загальної кількості днів, наданих відповідно до частини першої ст. 209 КЗпП, нова редакція ст. 211 КЗпП і ст. 13 Закону "Про відпустки" встановлюють імперативне правило про надання працівникам, які навчаються в загальноосвітніх школах, відпустки на період перевідних іспитів в основній і старшій школах тривалістю від 4 до 6 днів без урахування вихідних. Конкретна тривалість відпустки повинна визначатися колективним договором. Критерієм диференціації доцільно брати ступінь школи: в основній школі -4 дні, у старшій - 6. Але це - лише рекомендація авторів. Сторони колективного договору вправі вирішити це питання інакше або взагалі навпаки.
Відпустка на період здачі перевідних іспитів в основній і старшій школах подається о календарних днях. У силу спеціальної вказівки в п. З частини першої ст. 211 КЗпП вихідні в рахунок днів відпустки (в рахунок тривалості відпустки) не включаються. Таким чином, якщо на період відпустки тривалістю 4 або 6 днів приходиться два вихідних дні, то вони в рахунок зазначених 4 (6) днів не включаються.
Відпустка на період здачі випускних іспитів у старшій школі тривалістю 23 календарних дні надається з урахуванням вихідних. Якщо така відпустка починається 5 червня 2003 р., вона закінчується 27 червня. А заробітна плата за період відпустки буде визначена шляхом множення середньоденного заробітку за 12 місяців, які передували місяцю, у якому надається відпустка, на 23.
Святкові і вихідні дні в рахунок кількості днів додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, за загальним правилом, включаються. Протилежна вказівка в абзаці другому п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати суперечить ст. 78 КЗпП і частині другій ст. 5 Закону "Про відпустки" [159] (у редакції від 2 листопада 2000 р.). Що стосується оплати святкових і неробочих днів, які входять у кількість днів додаткової відпустки в зв'язку з навчанням, то відповідно до абзацу другого п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати вони не оплачуються. Це виглядає не цілком логічним, оскільки святкові і неробочі дні включаються в кількість днів відпустки, але правової норми, яка виключала б застосування наведеного правила п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, немає.
Ст. 13 Закону "Про відпустки" не ставить право на відпустку тривалістю від 4 до 6 календарних днів у залежність від скорочення загальної кількості днів звільнення віл роботи, відповідно до частини першої ст. 209 КЗпП.
Працівникам, які здають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 і 28 календарних днів.
У ст. 212 КзпП говориться:
«Працівникам, які навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.
Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.
Працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва та бажають приєднати відпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації».
Право вимагати приєднання щорічних відпусток до часу проведення навчальних заходів, зазначених у частині першій ст. 212 КЗпП, мають працівники, які навчаються без відриву від виробництва у всіх видах навчальних закладів. Таке право працівники мають і в тих випадках, коли вони не належать до категорії тих, хто успішно навчається.
Щорічні відпустки відповідно до частини першої ст. 212 КЗпП підлягають, за бажанням працівника, приєднанню не обов'язково до часу додаткової відпустки у зв'язку з навчанням. Працівники, які не належать до категорії тих, хто успішно навчається, але зберігають статус тих, що навчаються, можуть не мати права на додаткову відпустку у зв'язку з навчанням. Але вони мають право на приєднання щорічних відпусток не до часу відпусток у зв'язку з навчанням, а до часу проведення настановних занять, лабораторних робіт, складання заліків та іспитів.
Обов'язок зазначеного "приєднання" діє "при наданні працівникам... щорічних відпусток..." Це формулювання частини першої ст. 212 КЗпП повинно розумітися таким чином, що при відсутності обов'язку надати щорічну відпустку за перший робочий рік до закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві не існує й обов'язку приєднати її до часу проведення навчальних заходів, зазначених у частині першій ст.212 КЗпП (зауважимо, що відповідно до п. 7 частини сьомої ст. 10 Закону "Про відпустки" право на щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві мають лише ті, хто успішно навчається в закладах освіти).
Перелік навчальних заходів, до часу яких повинна приурочуватися відпустка - це настановні заняття, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів у вищому навчальному закладі, час підготовки та захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою. На час проведення цих заходів у закладах освіти особам, які навчаються без відриву від виробництва, надається додаткова оплачувана відпустка в межах встановленої законом тривалості. До неї і приурочується надання щорічної відпустки. На вимогу працівника щорічна відпустка повинна бути надана йому безпосередньо після закінчення додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням або з таким розрахункам, щоб відразу після закінчення щорічної відпустки була надана відпустка у зв'язку з навчанням.
Для працівників, які навчаються в загальноосвітніх вечірніх (змінних) і заочних школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання, частина друга ст. 212 КЗпП передбачає ще один варіант використання щорічних відпусток у зручний для працівників час. за бажанням таких працівників щорічні відпустки повинні надаватися їм з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчальних занять у школах. Право на таку пільгу мають всі ті, хто навчається в названих навчальних закладах незалежно від успішності.
Право на використання відпустки до закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві частина третя статті, Що коментується, і п. 7 частини сьомої ст. 10 Закону "Про відпустки" надає тим, хто навчається без відриву від роботи у всіх навчальних закладах. У той же час цим правилом встановлені й обмеження: 1) таке право мають лише особи, які навчаються успішно; 2) таке право працівники мають у випадках приєднання щорічних відпусток до часу проведення відповідних навчальних заходів.
Тими, хто успішно навчається у вищих навчальних закладах, на підставі п. 3.12 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах [427] варто визнати тих студентів, які не мають оцінок "незадовільно" за підсумками семестрового контролю на момент виникнення відповідного права.
Згідно статті 213 Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах, встановлено, що працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.
Право на відпустку у зв'язку з навчанням у професійно-технічних закладах освіти мають працівники, які навчаються у вечірніх (змінних) професійно-технічних закладах освіти, на вечірніх (змінних) відділеннях (у групах) при денних професійно-технічних закладах освіти. Під професійно-технічними закладами освіти розуміються професійно-технічні училища, професійно-художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища-агрофірми, училища-заводи, вищі професійно-технічні училища, учбово-виробничі центри, центри підготовки робітничих кадрів, учбово-курсові комбінати, інші типи закладів, які навчають робочих професій (ст. 31 Закону "Про освіту"; ст. 18 Закону "Про професійно-технічну освіту").
Ст. 213 КЗпП і ст. 14 Закону "Про відпустки" право на додаткову оплачувану відпустку надають тим, хто успішно навчається.
Тривалість відпустки, наданої у зв'язку з навчанням у професійно-технічних закладах освіти для підготовки та складання іспитів, складає 35 календарних днів протягом року. Оскільки ця відпустка надається у зв'язку з навчанням, під роком варто розуміти навчальний рік, а не календарний, і, тим більше, не робочий рік, що дає право на щорічну основну відпустку повної тривалості. На це прямо зазначається в ст. 14 Закону "Про відпустки" (у редакції від 2 листопада 2000 р.).
Оскільки законодавець пішов шляхом уніфікації порядку оплати додаткових відпусток, наданих у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, при зміні редакції ст. 213 КЗпП Законом від 18 вересня 1998 р. з неї виключена вказівка на розмір оплати часу відпусток, наданих відповідно до коментованої статті.
У ст. 214 КЗпП, говориться:
«Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, надається відпустка беї збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих закладах освіти, у період навчального року надасться, за їх бажанням, один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Для складання випускних іспитів їм надасться додаткова відпустка на умовах, передбачених частиною першою цієї статті».
Право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад, статтею, що коментується, а також ст. 25 Закону "Про відпустки" визнається за працівниками, допущеними до вступних іспитів у вищі заклади освіти, незалежно від рівня акредитації закладів освіти.
У силу частини другої ст. 214 КЗпП право на відпустку без збереження заробітної плати зазначеної тривалості мають працівники, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях вищих закладів освіти на період складання вступних іспитів.
З частини другої ст. 214 КЗпП і п. 12 частини першої ст. 25 Закону "Про відпустки" випливає висновок про те, що відпустка без збереження заробітної плати може надаватися і на час проїзду до місця складання вступних іспитів у вищий заклад освіти та назад.
Частина друга ст. 214 КЗпП дає працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих закладах освіти, у період навчального року право на надання одного вільного від роботи дня на тиждень без збереження заробітної плати.

4. ПІЛЬГИ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ

На рисунку 4.1. зображено пільги працівникам, які поєднують роботу з навчанням.

Стаття 215 КЗпП визначає:
«Працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством».
Стаття 215 КЗпП встановлює загальне правило про надання працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, оплачуваних відпусток та інших пільг. Воно стосується тих, хто навчається у цих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання. Правило ст. 215 КЗпП не є нормою прямої дії, а відсилає до спеціальних норм.
Під закладами освіти з вечірньою та заочною формами навчання слід розуміти також відділення і будь-які інші підрозділи вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами навчання. Однак право на пільги дає навчання лише у вищих навчальних закладах, які мають ліцензії на підготовку спеціалістів відповідного профілю та освітньо-кваліфікаційного рівня.
Учасники авторського колективу не прийшли до єдиної думки щодо можливості надання пільг у зв'язку з навчанням у вищих закладах освіти особам, які працюють на українських підприємствах, в українських установах і організаціях, а навчаються в іноземних або вітчизняних духовних, а також іноземних духовних навчальних закладах. На думку Б.С. Стичинського та Ї.В. Зуба такі особи користуються пільгами на загальних підставах. В.Г. Ротань вважає, що навчання у вищому навчальному закладі іноземної держави також надає право на пільги за умови, що навчання здійснюється в порядку, встановленому законодавством відповідної держави, і закінчується видачею диплома, еквівалентність якого диплому українського вищого навчального закладу визнається в Україні. В іншому разі право на пільги за тими, хто навчається в іноземних вищих навчальних закладах не може бути визнано. В.Г. Ротань вважає також, що духовні навчальні заклади взагалі не підпадають під чинне визначення вищих закладів освіти (ст. 43 Закону "Про освіту"), тому навчання в них без відриву від виробництва права на пільги не дає. Цей висновок підтверджується й аналізом ст. 11 Закону "Про свободу совісті та релігійних організацій" . Ті пільги, які законодавець хотів надати особам, які навчаються в духовних навчальних закладах, він перелічив у названій статті. Пільги для осіб, які навчаються в духовних закладах без відриву від виробництва, у зазначеній статті не названі.
У статті 216 Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі стверджується:, що працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:
1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою нявчання - 10 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання –30 календарних днів;.
2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;
3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;
4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.
Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.
Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надасться один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.
Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.
Відпустки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року.
Відпустки, передбачені ст. 216 КЗпП, надаються лише працівникам, які успішно навчаються в зазначених навчальних закладах без відриву від виробництва.
Тривалість додаткової оплачуваної відпустки диференціюється за цілою низкою критеріїв: а) форма навчання (вечірня, заочна); б) рівень акредитації навчального закладу; в) курс, на якому працівник навчається.
На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівниками, які навчаються на першому та другому курсах вищих закладів освіти:
а) першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів;
б) третього і четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 20 календарних днів;
в) усіх рівнів акредитації з заочною формою навчання - щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.
На час настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів - працівникам, які навчаються на третьому і наступних курсах вищих закладів освіти:
а) першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається додаткова відпустка тривалістю 20 календарних днів;
б) третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів;
в) незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 40 календарних днів.
Законом від 2 листопада 2000 р. ст. 15 Закону "Про відпустки" доповнена новою частиною другою, відповідно до якої працівники, які здобувають другу (наступну, тобто третю також) вищу освіту в навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі підрозділи післядипломної освіти, мають право на додаткову оплачувану відпустку тієї ж тривалості, що й працівники, які навчаються на третьому і наступному курсах вищих навчальних закладів відповідних рівнів акредитації.
Надання відпусток щорічно означає, що вони повинні надаватися протягом навчального року. На це прямо зазначається в частині шостій ст. 15 Закону "Про відпустки" у редакції від 2 листопада 2000 року.
На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації працівники, які навчаються без відриву від виробництва, мають право на надання їм додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів.
На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю два місяці, а третього та четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.
Оскільки планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів освіти (ст. 17 Закону "Про освіту"), їм належить право розподілу встановленої законом тривалості додаткової оплачуваної відпустки протягом навчального року. Власник зобов'язаний надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений вищим навчальним закладом. Ненадання відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки ст. 202 КЗпП покладає на власника обов'язок створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням.
Частина друга ст. 216 КЗпП допускає можливість встановлення законодавством (отже не лише законами, але й підзаконними актами) для осіб, які навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах, де навчальний процес має свої особливості, іншої тривалості відпусток. Відповідно до цього Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості.
Передбачено, що крім додаткових оплачуваних відпусток, встановлених ст. 216 КЗпП і ст. 15 Закону "Про відпустки", щорічно надаються такі відпустки:
а) 10 календарних днів із збереженням заробітної плати і 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю "культура (народна художня творчість)", "музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)";
б) 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальностями "театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія)", "кіномистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-, телеоператорство)";
в) 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю "філологія (мова та література)".
Відпустки, зазначені вище, як виняток із загального правила, дозволено за рішенням вищих закладів освіти в разі потреби перерозподіляти між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
Надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти, на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад (для забезпеченої наданням додаткової відпустки участі в заходах, передбачених навчальним планом) не передбачено. Вони можуть надаватися за погодженням сторін трудового договору (ст. 84 КЗпП; ст. 26 Закону "Про відпустки"). Працівник має право також вимагати надання відпустки без збереження заробітної плати на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад, посилаючись на ст. 202 КЗпП, яка ставить за обов'язок власникові створювати працівникам умови, необхідні для поєднання роботи з навчанням.
Згідно статті 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Заробітна плата за час додаткової оплачуваної відпустки, яка надається у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, виплачується відповідно до загального правила ст. 21 Закону "Про відпустки" не пізніше трьох днів до початку відпустки.
Якщо за період відпустки працівник не зміг скласти іспити, заліки або виконати інші передбачені навчальним планом роботи, відрахування із заробітку працівника раніше виплачених грошових сум не можуть провадитися. У той же час додатково оплачувана відпустка має суворо цільове призначення. Тому, наприклад, у випадках захисту дипломного проекту (роботи) до закінчення встановленого строку додаткової відпустки працівник зобов'язаний вийти на роботу наступного дня після захисту (негайно або з урахуванням можливості виїхати до місця роботи). Порушення цього обов'язку є підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення. Однак, стягнути з працівника суму, виплачену йому за період відпустки і в цьому випадку не можна: для цього немає правової підстави. Більш того, навіть за умови нецільового використання додаткової відпустки, наданої у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, застосовувати до працівника заходи дисциплінарного стягнення можливо, але стягнути суму, виплачену за час відпустки, не можна.
Стаття 218 стверджує:
«Працівникам, які навчаються на останніх курсах вищих закладів освіти, протягом десяти учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надасться щотижневе при шестиденному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50 відсотків одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати.
При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.
Протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів працівникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом чотирьох років навчання надасться один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надасться за їх бажанням додатково ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати».
Визначення періоду, протягом якого працівник має право на одержання щотижневе при шестиденному робочому тижні одного вільного від роботи дня для підготовки до занять з оплатою його в розмірі п'ятидесяти відсотків середньої заробітної плати, але не менше мінімального розміру заробітної плати, залежить від навчального плану. Якщо навчальним планом передбачене складання державних іспитів, то вони звичайно складаються в останній місяць останнього року навчання. До початку цього місяця і відраховується період у десять навчальних місяців, протягом якого працівник має право на пільги, встановлені ст. 218 КЗпП.
До періоду десяти місяців включаються лише учбові місяці. Тривалість навчального семестру визначається вищим навчальним закладом (п. 4.1 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах). Однак при вирішенні питання про тривалість навчальних семестрів враховуються вимоги навчальних планів і програм. У будь-якому випадку лише вищий навчальний заклад здатен точно визначити період у десять місяців перед початком державних іспитів (підготовки дипломної роботи (проекту)). Наведемо приклад. За умови одержання права на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) з 1 березня 2003 року (з урахуванням того, що липень і серпень звичайно не є навчальними місяцями) один вільний від роботи день на тиждень повинен надаватися в період з 1 березня 2002 року по 1 березня 2003 року (за винятком липня і серпня 2002 року).
Очевидно, не лише при п'ятиденному робочому тижні, але й при підсумованому обліку робочого часу кількість наданих працівникові вільних від роботи днів може змінюватися таким чином, щоб загальна кількість робочих годин, протягом яких працівник звільняється від роботи, залишалася незмінною.
Працівники, які навчаються у вищих закладах освіти без відриву від виробництва, мають право вимагати надання їм на період десяти місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів одного-двох вільних від роботи днів на тиждень без збереження заробітної плати. Цьому праву кореспондує відповідний обов'язок власника.
Стаття, що коментується, надає особам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, право на одержання протягом усіх чотирьох років навчання одного вільного від роботи дня на тиждень з оплатою в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати, яка обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати. Протягом четвертого року навчання в аспірантурі власник зобов'язаний також надавати таким працівникам, за їх бажанням, один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Частина друга ст. 25 Закону "Про відпустки" непрямо визнає надання працівникам протягом четвертого року навчання в аспірантурі одного вільного від роботи дня без збереження заробітної плати різновидом відпустки без збереження заробітної плати.
З урахуванням частини другої ст. 218 КЗпП слід зробити висновок про те, що зазначені вільні дні (один день на тиждень) надаються з розрахунку шестиденного робочого тижня. При п'ятиденному робочому тижні та підсумованому обліку робочого часу надання вільних від роботи днів не повинне змінювати загальної кількості годин робочого часу, протягом якого працівник має право на звільнення від роботи.
У ст. 219 КЗпП говориться, що власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - у розмірі 50 відсотків вартості проїзду.
У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.
На власників незалежно від форми власності підприємства покладається обов'язок оплачувати проїзд працівників, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти, до місцезнаходження навчального закладу та назад у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості проїзду. Ст. 219 КЗпП не містить обмежень щодо виду транспортного засобу і класу вагона (каюти). Вона також не містить посилань до будь-яких актів, які такі обмеження встановлюють. За таких умов оплата проїзду повинна провадитися відповідно до правил оплати проїзду при відрядженнях.
Оплата в такому ж розмірі вартості проїзду до місця знаходження навчального закладу та назад для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів не ставиться в залежність від того, що в цьому навчальному році працівник уже використовував право на проїзд до місця знаходження навчального закладу та назад у зв'язку з поїздкою на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт, складання іспитів та заліків.
Стаття 220 Обмеження надурочних робіт для працівників, які навчаються визначає, що працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних закладах освіти, забороняється залучати в дні занять до надурочних робіт.
Стаття, що коментується, забороняє залучення до надурочних робіт у дні занять лише працівників, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних закладах освіти. Однак у силу ст. 202 КЗпП, яка ставить за обов'язок власникові створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням, вимоги не залучати до надурочних робіт у дні занять можуть пред'являти і працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти. Така вимога буде особливо обґрунтованою, якщо залучення до надурочних робіт позбавляє працівника можливості відвідувати заняття. Але й у власника, який вирішив залучити такого працівника до надурочних робіт, будуть аргументи для відстоювання своєї позиції. Він буде посилатися на те, що там, де законодавець хотів заборонити залучення працівників, які навчаються без відриву від виробництва, до надурочних робіт, він цю заборону сформулював цілком чітко.

ВИСНОВКИ

Законодавство України стимулює нормативними документами навчання та підвищення професійної освіти.
Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організовує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи, створюються необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
За час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством.
Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях та заочних у професійно-технічних та вищих навчальних закладах надаються додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законом.
На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - у розмірі 50 відсотків вартості проїзду.
Працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних закладах освіти, забороняється залучати в дні занять до надурочних робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Затв. Наказом Міністерства освіти України від 02. 06. 93. № 161. – Сборник законодательных и нормативных актов об образовании. – Випуск 1. – К., 1994. – с. 111.
2. Про освіту. Закон України в ред.. від 23. 03. 96. – Зібрання законодавства України. – т. 2.
3. Про відпустки. Закон України від 15. 11. 96. – ВВРУ. – 1997. - № 2. – Ст. 2.
4. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В. Г. Рогань, І. В. Зуб, Б. С. Стичинський, - 6-е вид., доп. І перероб. – К.: А. С. К., 2005. – 976.

Скачати реферат:
Скачать этот файл (virobniche-navchannya-organizaciya.doc)virobniche-navchannya-organizaciya.doc172 Kb
 
загрузка...