Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Розвиток особистості і спадковість
Українські реферати - Соціологія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Розвиток особистості і спадковість

Контрольна робота | реферат

ЗМІСТ

Вступ
1. Історичні етапи розвитку соціальної педагогіки     (Дивіться: Розвиток соціальної педагогіки)
2. Особливості розвитку соціальної педагогіки як наукового знання і як області практичної діяльності України
3. Розвиток особистості і спадковість
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг роботи - 21 сторінка

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36



(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

Становлення особистості — складний і динамічний процес. Значне місце в ньому відведено процесу розвитку. Щоб розібратися в його сутності, насамперед відповімо на запитання: що таке розвиток?
У науковій літературі немає однозначної відповіді на це запитання. Поняття "розвиток" трактується неоднозначно.

Так, німецький педагог К. Бюлер вважає, що розвиток — це ніщо інше, як природні задатки, які виявляються в процесі життя людини і визначають можливості й особливості особистості. Він підкреслює, що, говорячи про розвиток, мають на увазі природні задатки і напрямок їхнього прояву.
Німецький психолог В. Штерн розуміє під розвитком іманентне прагнення до певної мети, закладеної в людині від народження.

Швейцарський педагог Ж. Піаже стверджує, що розвиток передбачає рух від початкової до кінцевої точки у вигляді кількісних змін особливостей первинного мислення і заданого результату, підсумку.
Об'єднує всі наведені вище визначення те, що розвиток в них розглядається як процес кількісних змін властивостей, наданих людині природою. Однобічність цих визначень не викликає сумніву.

Розвиток — складний, динамічний процес, що відбувається в часі і просторі та приводить до кількісних і якісних змін в особистості. Розвиток становить сплав біологічного й духовного аспектів у структурі особистості. Він відбувається під впливом зовнішніх факторів, але за внутрішніми законами.
Таким чином, розвиток — це кількісні та якісні зміни властивостей і психічних процесів, що удосконалюють відображення у свідомості людини навколишньої дійсності й активізують способи його діяльності.

Питання про фактори, що впливають на процес розвитку, хвилюють учених починаючи з глибокої давнини і %о наших днів. З позицій біологічного і соціального підходів робилися спроби знайти відповідь на поставлене питання, що зумовило появу різних поглядів.
Є дві теорії: біогенетична і соціогенетична. Прихильники першої віддавали перевагу спадковості як провідному факторові розвитку, а прихильники другої — визначальним вважали фактор середовища (природного і соціального).

Представники біогенетичної теорії вважали, що визначальним у розвитку людини є те, що дано їй від природи. Давньогрецький філософ Платон, намагаючись пояснити соціальну нерівність людей, вважав, що люди відрізняються за своїми природними здібностями. Усі люди брати. Проте одні здатні бути начальниками, тому що Бог від народження дав їм золота, а інші — хліборобами і майстрами, бо вони покликані трудитися.

Англійський педагог Д. Адамс стверджував, що дитина приходить у світ з чітко зафіксованими природними даними. Вона стає "полем", на якому "б'ються" спадковість і середовище. Спадковість виявляється задовго до того, як на поле вступає виховання, що не в змозі що-небудь змінити.

Розробляючи теорію особистості,  Фрейд виділяв психіку свідому і несвідому. Провідну роль він відводив несвідомій психіці ("Воно"). "Я" — свідомість підкоряється вимогам "Воно". При цьому має місце вплив сили опору "понад-Я", тобто совісті.
У сфері несвідомого, котре підкоряє психіку, 3. Фрейд виділяє інстинкти: "ерос" — сексуальний потяг; "тенатос" — потяг до смерті. Саме ці інстинкти визначають поведінку людини. Найважливішу роль у розвитку людини він відводив спадковості.

В. Келлер і К. Кафка, розробляючи структурну теорію особистості, перевагу надавали внутрішнім закономірностям розвитку психіки. Вони думали, що психіка будується за принципом цілісних структур. Психічні процеси — це цілісні структури. Властивість структурності особистості споконвічно, мимовільно, не залежить від людини, умов її розвитку. Структурні особливості психіки спадкові. Тому, на їхню думку, тільки спадковість, а не середовище і виховання, визначають розвиток особистості.

К. Левін, будучи прихильником біологічної теорії розвитку особистості, виділив два моменти: особистість і її психічне оточення. Особистість зображується у вигляді кола, змістом якого є потреби, бажання, прагнення, наміри людини. Саме вони служать джерелом активності людини. На його думку, потреби (біологічні і соціальні) — це психічна енергія людини, що створює систему напруженості. У стані напруги людина виявляє цікавість до певних об'єктів, що набувають у даному випадку особистісного змісту, значущості. Усю поведінку людини К. Левін зводить до психічних дій і переживань, що виникають під впливом системи напруги та психічної енергії людини. Тому процес розвитку, вважає він, залежить не від виховання і середовища, а визначається тільки спадковістю.

Соціогенетична теорія надає перевагу в розвитку людини середовищу. Прихильники цієї теорії заперечують внутрішні закономірності розвитку. Цей процес вони трактують як просте пристосування людини до навколишнього світу, його умов. Люди, на їхню думку, як і тварини, пристосовуються до біологічного середовища. Людина виступає пасивним продуктом обставин і соціального середовища.
Виразники вищезгаданих поглядів однобічно підходять до трактування факторів розвитку особистості, надаючи перевагу або природі (спадковості), або середовищу (біологічному і соціальному) і одночасно недооцінюють ролі виховання в розвитку людини.

Як було сказано, розвиток людини — це процес становлення і формування особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, керованих і некерованих, у числі яких цілеспрямоване виховання й навчання відіграють провідну роль (Ю. К. Бабанський).
Навряд чи доцільно надавати перевагу якому-небудь одному фактору в процесі розвитку особистості. Цей складний і динамічний процес проходить під впливом цілої сукупності факторів, серед яких виділяють спадковість, середовище і виховання.

Яку функцію виконує фактор спадковості в процесі розвитку?

Біологічні фактори — це природні задатки, що передалися людині у спадок. Природні задатки є необхідною умовою, анатомо-фізіологічною передумовою подальшого розвитку організму. Людина з'являється на світ як біологічна істота. Як біологічний вид вона відрізняється певною тілесною організацією (прямоходіння, наявність рухових органів, розвинутий мозок і т. ін.), наявністю свідомості, високим рівнем розумової діяльності. Біологічне виявляється в тому, що в кожної людини є певні задатки до тієї чи іншої діяльності.

Багато людей від народження мають тонкий музичний слух, схильність до поетичної творчості, феноменальну пам'ять, математичні здібності. Саме ці задатки дають змогу людині інтенсивно виявляти себе у відповідних видах мистецтва, науки і діяльності.
Спадковість виступає основою, фундаментом розвитку людини. Вона не є головним, визначальним фактором у процесі розвитку.

Людина — істота соціальна. Особистістю людина не народжується, а стає, пройшовши складний і тривалий процес розвитку. Поняття "особистість" на відміну від поняття "людина" позначає соціальну характеристику, тобто ті якості, що формуються під впливом спілкування і характеру відносин у суспільстві між людьми. Сучасна генетика доводить, що якості, які набуваються, й життєвий досвід людини не фіксуються в генному апараті. Розвиток особистості відбувається за соціальною програмою. Щоб людина стала особистістю, необхідна її взаємодія із середовищем.

Середовище — це комплекс умов, у яких живе людина. Розрізнюють біологічне середовище (поєднання природних умов життя людини) і соціальне (сукупність умов життя в суспільстві, суспільних відносин, у системі яких людина виконує певні обов'язки).
Середовище як фактор розвитку особистості — складна сукупність зовнішніх обставин, що впливають на людину. Провідне місце в цій сукупності займає спосіб життя.

Спосіб життя — це взаємодія біологічного і соціального,   головна  роль  належить  соціальному  аспекту.
Спосіб життя — це соціальна адаптація людини. Спосіб життя детермінований, тобто обмежений, визначений рівнем розвитку продуктивних сил, системою виробничих відносин, соціальним характером суспільства. Він передбачає індивідуальні стосунки людини із суспільством. Від характеру, способу життя людини залежить її успішне становлення як особистості, її адаптація до громадського життя і результативність діяльності.

У розвитку людини не можна ігнорувати ні біологічні фактори, ні фактори середовища. Для вияву тих чи інших здібностей або властивостей особистості необхідний певний рівень біологічної організації. Однак потрібні умови, в яких могли б виявлятися природні задатки людини. Середовище діє стихійно і пасивно. Без цілеспрямованого керівництва і керування життєдіяльністю дитини навіть найсприятливіше середовище не може благотворно впливати на розвиток людини. Таким цілеспрямованим впливом виступає виховання. Виховання є одним із основних факторів розвитку особистості.

Виховання виконує формуючу функцію. Воно створює необхідні умови для розвитку, найбільш успішного його проходження; додає важливого, соціально необхідного напрямку розвитку; здійснює формування ціннісних якостей особистості.

Людина формується в процесі активної діяльності. Розвиваючий і формуючий вплив природних задатків, середовища і виховання стають фактором розвитку особистості тільки за посередництвом її активної діяльності.
Практика показує, що за однакових умов виховання успішність розвитку залежить від зусиль, енергії і працездатності, які людина виявляє в різних видах діяльності. Зовнішнє формує особистість тільки тоді, коли проходить через її внутрішню сферу, поєднуючись з її активністю і реалізуючись у ній (С. Л. Рубінштейн).

Розвиток особистості проходить кілька етапів. Перехід від одного етапу до іншого характеризується виникненням якісно нової особистісної освіти (специфічні потреби і нові можливості дитини в духовній та практичній діяльності). Такі особистісні утворення припускають перебудову способу життя дитини і системи виховних впливів.

Якісні зміни відбуваються на стику двох етапів і є показниками закінчення одного і настання іншого періоду розвитку особистості. Педагогам варто знати і враховувати, що коли нові потреби і прагнення натрапляють на перешкоди для їхнього задоволення, то в дитини виникають гострі негативні переживання, що викликає відповідні форми поведінки (відповідну реакцію на педагогічні впливи). В одних дітей перехідні періоди протікають спокійно, м'яко, в інших — бурхливо, в конфліктній формі.
На гостроту їх прояву впливають індивідуальні особливості дитини, обстановка, в якій вона живе і характер педагогічних впливів.

Зовнішні та внутрішні фактори розвитку мають стимулювати активність особистості в різних видах діяльності. Якщо вплив педагога відкидається учнем, то виникає негативна активність, що не стимулює процес розвитку, а гальмує його чи надає негативної спрямованості. При керуванні процесом виховання з метою одержання розвивального результату педагог повинен враховувати механізм внутрішньої активності особистості й забезпечувати умови для її функціонування.

Розвиток не відбувається спонтанно, сам по собі. Рушійною силою розвитку (як і процесу виховання) є протиріччя й активне його подолання. До них відносять протиріччя між:
— потребами, що формуються, і можливостями їхнього задоволення, що представляють досягнутий рівень психічного розвитку;
— фізичними і психічними можливостями, що зросли, і старими формами діяльності;
— вимогами, висунутими до дитини суспільством, педагогами і сформованим на той час рівнем психічного розвитку.

Варто враховувати те, що у процесі розвитку завжди виникає протиріччя між стосунками особистості і її спонуканнями. Завдання педагога полягає в тому, щоб можливості школяра піднести над його потребами. Педагог повинен уміти перебудовувати сторони навколишнього середовища, виявляти причини негативної поведінки, знаходити шляхи усунення цих причин, створювати певну суспільну думку. Учні завжди повинні відчувати силу духу і думки педагога, красу та шляхетність його вчинків. Повага, віра в можливості кожного учня — ось той стимул, що необхідний для розвитку особистості, становлення індивідуальності.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 
загрузка...